У статті розглянуто особливості формування дієвої системи управління водокористуванням у зоні ризикованого землеробства. Проаналізовано основні тенденції фінансування капітальних інвестицій і поточних витрат на захист і реабілітацію грунту, підземних і поверхневих вод. Крім того, як показує аналіз, низька інвестиційна привабливість, особливо в зоні меліорацій, не сприяє припливу не лише закордонного, а й внутрішнього капіталу, що мультиплікативним чином впливає на уповільнення темпів соціально-економічного розвитку населених пунктів, розташованих у районах концентрації меліорованих земель. Показано, що передовий досвід свідчить про те, що інвестування в розвиток меліорації земель є найважливішим фактором підвищення ефективності аграрного виробництва. Саме тому його визнано одним із пріоритетних напрямів стабільного функціонування аграрного виробництва. Економічно розвинені країни використовують досить різні форми інвестування, а в процесі регулювання інвестиційної діяльності – різноманітні заходи, які формують сприятливі умови для залучення як національного, так і зарубіжного капіталу. Показано, що формування дієвої управлінської системи неможливе без інституціоналізації широкого спектра форм партнерських відносин між різними суб’єктами функціонування. Перспективи нарощування обсягів фінансування в меліорацію пов’язуються з поширенням процесів співпраці між державою та асоціацією водокористувачів щодо експлуатації меліоративних систем з можливістю поєднати бюджетне фінансування з інвестиціями приватних підприємницьких структур як вітчизняних, так і іноземних. Визначено перспективи використання зарубіжного досвіду інвестування в розвиток меліорації земель сільськогосподарського призначення, що є найважливішим фактором підвищення ефективності аграрного виробництва в Україні. Показано, що реформування управління зрошувальними системами слід здійснювати на засадах децентралізації з передачею функцій управління та експлуатації водних мереж водокористувачам на основі їх об’єднання в асоціацію. В статье рассмотрены особенности формирования действенной системы управления водопользованием в зоне рискованного земледелия. Проанализированы основные тенденции финансирования капитальных инвестиций и текущих расходов на защиту и реабилитацию почвы, подземных и поверхностных вод. Кроме того, как показывает анализ, низкая инвестиционная привлекательность, особенно в зоне мелиораций, не способствует притоку не только зарубежного, но и внутреннего капитала, мультипликативным образом влияет на замедление темпов социально-экономического развития населенных пунктов, расположенных в районах концентрации мелиорированных земель. Показано, что передовой опыт свидетельствует о том, что инвестирование в развитие мелиорации земель является важнейшим фактором повышения эффективности аграрного производства. Именно поэтому он признан одним из приоритетных направлений стабильного функционирования аграрного производства. Экономически развитые страны используют самые разные формы инвестирования, а в процессе регулирования инвестиционной деятельности – различные мероприятия, которые формируют благоприятные условия для привлечения как национального, так и зарубежного капитала. Показано, что формирование действенной управленческой системы невозможно без институционализации широкого спектра форм партнерских отношений между различными субъектами функционирования. Перспективы наращивания объемов финансирования в мелиорацию связываются с распространением процессов сотрудничества между государством и ассоциацией водопользователей по эксплуатации мелиоративных систем с возможностью совместить бюджетное финансирование с инвестициями частных предпринимательских структур как внутренних, так и иностранных. Определены перспективы использования зарубежного опыта инвестирования в развитие мелиорации земель сельскохозяйственного назначения, которые являются важнейшим фактором повышения эффективности аграрного производства в Украине. Показано, что реформирование управления оросительными системами следует осуществлять на основе децентрализации с передачей функций управления и эксплуатации водных сетей водопользователям на основе их объединения в ассоциации. The peculiarities of forming an effective water management system in the area of risk agricultural land use are considered. The main tendencies of capital investments financing and current expenses for protection and rehabilitation of soil, underground and surface waters are analyzed. In addition, as the analysis shows, low investment attractiveness, especially in the melioration zone, does not contribute to the flow not only of foreign but also of domestic capital, which multiplier influences the slowdown in the rates of socio-economic functioning of settlements located in areas of melioration land concentration. It has been shown that best practices prove that investing in the functioning of land melioration is a major factor in improving the efficiency of agrarian production. That is why it has been recognized as one of the priority directions of the stable functioning of agrarian production. The developed countries use quite different forms of investment activities, and in the process of regulation of investment activity such countries use various measures that form favorable conditions for attracting both domestic and foreign capital. It is shown that the formation of effective management system is impossible without institutionalization of a wide spectrum of forms of partnership relations between different objects of functioning. The prospects for increasing the amount of land melioration financing are associated with the spread of cooperation processes between the state and the water users association regarding the operation of land melioration systems with the ability to combine budget financing with investments of private business entities, both domestic and foreign. The prospects of foreign experience regarding the investing in the functioning of agricultural land melioration are analyzed. The agricultural land melioration is the most important factor in improving the efficiency of agricultural production in Ukraine. It is shown that the reforming of irrigation systems management should be carried out on the basis of decentralization with the transfer of water management and water operating functions to water users on the basis of their association.