Кваліфікаційна робота присвячена оцінюванню водних ресурсів Китаю та проблемам, пов’язаним з їхнім використанням та управлінням у країні, яка бурхливо розвивається в останні десятиліття. На території Китаю виділяється 9 основних груп річкових басейнів. На півночі знаходяться: Сун-Ляо (від назв річок Сунгарі та Ляохе) або Хейлун (Амур)-Сунгарі; Хуайхе; Хуанхе; Хай-Луань; внутрішні басейни річок. Виявлено, що загальний середньорічний стік цих 4 груп річкових басейнів оцінюється в 2176,2 км3, що становить трохи більше 80 % ВВВР країни. ВВВР (місцевий поверхневий стік разом з підземними водами) становлять 2812,4 км3. Відповідно на 1 людину – 2000 м3/рік. Загальні водні ресурси (місцевий та транзитний поверхневий стік разом з підземними водами) становлять 2839,7 км3. Відповідно на 1 людину – 2011 м3/рік. Щорічна оцінка водних ресурсів значно залежить від водності року (кількості атмосферних опадів). В Китаї запроваджено політику інтегрованого управління водними ресурсами, що проявилося в прийнятті Водного закону, в активізації роботи річкових басейнових комісій, запровадженні стратегії «Трьох червоних ліній», торгівлі правами на воду. Надмірна експлуатація водних ресурсів у попередній період призвела до скорочення водоносних горизонтів у районах