В статті здійснено дослідження основних тенденцій, проблем та перспектив функціонування політичних інститутів в умовах цифрових трансформацій політичного поля на прикладі інституту політичних партій. Дослідження впливу цифрових трансформацій на організацію діяльності інституту політичних партій довело, що відбулися зміни в організації внутрішньопартійної демократії, переосмисленні формату партійного лідерства, партійного членства та форм взаємодії між лідерами і членами політичних партій. Цифрові засоби партійної діяльності децентралізували процес прийняття рішень на рівні партійної організації: якщо імпульсу до цифрових змін партійної організації мав зовнішню природу та спрямовувався на стрімке й ривке розгортання, то адаптація до децентралізації процесу ухвалення рішень на рівні партії набувала агресивних та травматичних форм. Здійснений аналіз взаємозв’язку між виборчими стратегіями політичних партій та рівнем інтеграції цифрових інструментів в їх діяльність дозволив дійти висновку про те, що активне розгортання цифрових трансформацій політичного поля не призвело до витіснення традиційних каналів комунікації, на які покладаються політичні партії в своїй діяльності. відбулося формування гібридної моделі партійних комунікацій на основі поєднання цифрових та традиційних каналів, адаптація якої до умов конкретної політичної системи залежить від низки контекстуальних факторів, таких як структура політичної системи, тип політичної культури, норми партійного, виборчого та цифрового законодавства, система ЗМК, характеристики електоральної моделі політичної участі. Вивчення характеру змін в організації партійних комунікацій засобами цифрових комунікаційних інструментів вказує на те, що вони визначаються достатньо повільним процесом впровадження цифрових трансформацій, що пов’язано з безпековими ризиками, етикою комунікації між членами партії, легітимністю цифрових каналів комунікації та звуженим розумінням прозорості внутрішньопартійних комунікацій.