Метою статті є вивчення соціокультурного дискурсу в умовах культурного конфлікту, що зумовлений вторгненням росії на територію України, між «добром», який позиціонує Україна, і «злом», що йде від росії, та осмислення способів збереження української самобутньої культурної ідентичності, культурної політики, культурного простору в протидії росії загалом. Результати дослідження. В умовах російсько- української війни дослідження культурного конфлікту загострює соціокультурний дискурс опору України, яка цілеспрямовано й наполегливо активізує питання збереження культурної ідентичності, зокрема в публічних акціях, благодійних концертах, виставках, медійному просторі й соціальних мережах. Основою вітчизняного соціокультурного дискурсу опору є ідеологічна платформа, яка об’єднує суспільство проти російської агресії, згуртування українських митців, науковців (культурологів, мистецтвознавців та ін.), культурних діячів та громадян у цілому. Ця платформа популяризує національні цінності та ідею соціальної єдності через активізацію культурних проєктів, які спрямовані на розповсюдження знань про українську культуру, історію, мову, звичаї, традиції (особливо серед молоді). Українське суспільство активніше спрямоване на руйнування негативних стереотипів і пропаганди, зміцнення національного духу. Наукова новизна дослідження полягає у вивченні механізмів, культурних та ідеологічних факторів, зокрема в розвитку національної ідентичності у формуванні культурного конфлікту під час війни. Висновки. Культура відіграє ключову роль у формуванні національної самосвідомості й посиленні опору. Вона демонструє здатність української спільноти протистояти нав’язаній культурній асиміляції. Культурна ідентичність є важливим чинником, який сприяє соціальній згуртованості та мобілізації в боротьбі проти російської агресії. В умовах війни українська культура набуває нових форм і засобів.