Serdiuki’s infantry regiments were the basis of the hired troops of the rightand left-bank hetmans of the second half – the end of the 17th century, and played an important role in their military and political history in Ruina’s period. Among many other issues related to their early history, researchers are still debating the origin of the name "serdiuk". Historiography has suggested that the word comes from the "angry" attitude of the soldiers, or their faithful, "cordial" service to the hetmans, or the name of Colonel Serden’. The context of references to serdiuks in the sources of the 60 - 70's of the 17th c. testifies that formations with this name were distributed both in the army of Hetman Petro Doroshenko and in the Crown troops. Thus, the term itself meant a community of "okhotnyky" (volunteers) from the freelancers of the Right Bank of the Dnieper region who were recruited for hired service. Its etymology is most likely derived from the Turkish word "serden-geçti", which indicated the volunteer formation of the Janissary corps in the Ottoman army. The Serden-geçti were volunteers who participated in especially dangerous military operations for high pay and career promotions. The system of recruitment of these formations ("serdengeçtiler") could serve as a model for the organization of mercenary service in the army of Petro Doroshenko, and hence give them the name "serdiuki".

Сердюцькі піхотні полки були основою найманих військ право- та лівобережних гетьманів другої половини – кінця XVII ст., що відіграли важливу роль в їхній військово-політичній історії. Серед багатьох інших питань, пов’язаних із їхньою ранньою історією, дослідниками й зараз дебатується питання походження назви “сердюк”. В історіографії побутували судження, що слово походить від “сердитої» вдачі вояків, або їх вірної, “сердечної” служби гетьманам, або ж прізвища полковника Серденя. Аналіз контексту згадок про сердюків у джерелах 60 – 70-х рр. XVII ст. свідчить, що формування з цією назвою були поширені як в армії гетьмана Петра Дорошенка, так і в коронному війську. Отже, сам термін позначав спільноту “охотників” (волонтерів) з військових заробітчан Правобережного Придніпров’я, які вербувалися на найману службу. Його етимологія, швидше за все, походить від турецького слова “serden-geçti”, котрим позначали волонтерські формування яничарського корпусу в османській армії того часу. Serden-geçti були добровольцями, котрі за високу платню та підвищення по службі брали участь у особливо небезпечних воєнних операціях. Система поповнення цих формувань (“serden-geçtiler”) в загальних рисах могла послужити взірцем для організації найманої служби в армії Петра Дорошенка, й відтак дати їм назву “сердюцької”.

Сердюцкие пехотные полки были основой наемных войск право- и левобережных гетманов второй половины – конца XVII в., сыграв важную роль в военно-политической истории периода Руины. Среди многих вопросов, связанных с их ранней историей, исследователями дебатируется вопрос происхождения названия “сердюк”. В историографии бытовали мнения, что слово происходит от “сердитого” характера воинов, или их верной, “сердечной”, службы гетманам, или же фамилии полковника Серденя. Анализ контекста упоминаний о сердюках в источниках 60 – 70-х гг. XVII в. свидетельствует, что формирования с этим названием были распространены как в армии гетмана Петра Дорошенко, так и в коронном войске. Сам термин обозначал сообщество “охотников” (волонтеров) Правобережного Приднепровья, которые вербовались на наемную службу. Его этимология, скорее всего, происходит от турецкого слова “serden-geçti”, которым обозначали волонтерские формирования янычарского корпуса в османской армии того времени. Serden-geçti были добровольцами, которые за высокую плату и повышение по службе участвовали в особо опасных военных операциях. Система пополнения этих формирований (“serdengeçtiler”) в общих чертах могла послужить образцом для организации наемного службы в армии Петра Дорошенко, и вследствие этого дать им название “сердюцкой”.