Мета дослідження полягає у виявленні засобів та методів впровадження нових технологій для забезпечення екранних мистецтв звуковим супроводом і звуковими ефектами. Методологія дослідження передбачає звернення до загальнонаукового підходу; також застосовано компаративний та історико-логічний методи. Наукова новизна полягає в тому, що: а) проаналізовано історичні аспекти становлення і розвитку систем звуку у кіно, б) проаналізовано особливості творчого підходу звукорежисерів кіно до запису звуку. Висновки. У ході дослідження з’ясовано, що для формування ефективного і цілеспрямованого впливу на сприйняття фільму глядачем, звукорежисер має не тільки володіти витонченим слухом і розвиненим мистецьким смаком, але і глибоко володіти технологічними аспектами створення нових звуків (звукових ефектів), а також способами їх поєднання з традиційними реалістичними звуками – мовою, музикою, шумами. Показано, що з впровадженням багатоканального запису/відтворення звуку у практику виробництва кіно стала можливим не тільки локалізація звуку у просторі екрана, але і рух звуку поряд з глядачем.