Предметом дослідження у цій роботі є сучасний стан сільськогосподарського виробництва України. Метою статті є виділення основних напрямів активізації модернізаційних зрушень у сільськогосподарському виробництві України. Завданням цього дослідження є розробка спектру стратегічних напрямів активізації модернізаційних зрушень сільського господарства України, на які варто орієнтувати свою діяльність сільськогосподарським підприємствам для забезпечення прибутковості та довгострокового розвитку. При виділенні бар’єрів, які заважають успішному розвитку і функціонуванню аграрної галузі в Україні використано такі методи: проблемно-хронологічний, який зумовив структурну побудову дослідження та надав можливість з належною повнотою проаналізувати проблеми розвитку сільського господарства у часовій послідовності і динаміці; метод системного підходу дозволив розглядати аграрну галузь, як цілісну систему, що складається взаємопов’язаних між собою елементів, які становлять її структуру та виконують відповідні функції; аналітико-синтетичний метод застосовано при вивченні та обробці джерел і літератури, обґрунтуванні теоретичних висновків, що дозволив всебічно висвітлити стан опрацювання проблем аграрної галузі. Статистичні методи обробки даних використані з урахуванням економічного та фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств. Для виділення напрямів модернізації застосовується аналітичний метод дослідження: рівня рентабельності виробництва, системи статистичних показників виробництва на сільськогосподарських підприємствах, продуктивності праці, динаміки розвитку рослинництва й тваринництва та випуску валової продукції за досліджуваний період. Для активізації використання сільськогосподарського виробництва України у роботі отримано результати модернізаційних зрушень, які починаються з: функціонування на рівноправній економічній основі різних організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі; гармонізації інтересів власників, найманих працівників та сільських громад; формування конкурентоспроможних на внутрішньому та зовнішніх ринках виробничих структур. Висновки: За останні роки вже спостерігається збільшення обсягів виробництва валової продукції сільського господарства, підвищення продуктивності праці в підприємствах сільського господарства, урожайності основних культур та продуктивності худоби, птиці та ін. Для подальшого розвитку слід закріпити ці позитивні зміни та створити сприятливі умови та набуття тенденцій незворотності, а це в свою чергу забезпечить продовольчу безпеку держави, удосконалення економічного механізму господарювання: податки, кредитування, ціни, дотаційну політику, міжгалузеві економічні зв'язки, щоб усі галузі й сфери діяльності в економіці країни мали однакові економічні умови для відтворення виробництва.