Синдром подразненого кишечника (СПК) є найчастіше діагностованим шлунково-кишковим захворюванням у XXI столітті, а також найпоширенішою причиною направлення до гастроентерологічних клінік. Були запропоновані різні механізми і теорії щодо його етіології, але біопсихосоціальна модель є найбільш прийнятою в даний час для СПК, згідно з якою СПК являє собою результат взаємодії між психологічними, поведінковими, психосоціальними і екологічними факторами. Не існує специфічних тестів для діагностики СПК. Діагноз встановлюється за допомогою критеріїв, заснованих на клінічних симптомах, таких як Римські критерії, за умови, що пацієнт пред’являє типові скарги. Сьогодні Римські критерії IV є найбільш оптимальним стандартом діагностики СПК. На даний час не існує специфічних лабораторних маркерів для постановки діагнозу СПК. Однак останніми роками був продемонстрований ряд різних симптомів у пацієнтів із СПК, деякі з яких можуть бути використані в майбутньому як діагностичні критерії. Одним із них є метод оцінки фекального кальпротектину, який показав високу діагностичну цінність, що може бути використано як маркер запалення при диференційній діагностиці між запальними захворюваннями кишечника і функціональними шлунково-кишковими розладами.