У статті здійснено теоретико-емпіричний аналіз понять безумовного само­прий­няття, психологічного благополуччя та якості життя жінок вікового періоду дорослості. Безумовне самоприйняття тлумачиться в контексті раціонально-емотивної поведінкової терапії й передбачає самоцінність, на основі якої індивід повністю та безумовно приймає себе, незважаючи на те, чи поводиться він коректно і як оцінюють його інші люди. Психологічне благополуччя описано через такі складники, як позитивні відносини з іншими, автономія, наявність мети в житті, особистісний саморозвиток, самоприйняття. Якість життя представлено об’єктивними (матеріальне становище, робота, родина) та суб’єктивними (задо­волення духовними потребами, душевний світ) аспектами. Результати емпі­ричного дослідження жінок віком 20–60 років дали змогу встановити вікові й професійно-статусні прояви безумовного самоприйняття. Установлено, що з віком і зростанням професійного та соціального статусу збільшу­ються показники безумов­ного самоприйняття. Для жінок із низьким професійно-соціальним статусом і віком до 40 років найбільш сформованими є показники фізичного здоров’я, со­ціальної підтримки та здоров’я рідних, тоді як для старших – соціальна підтримка. Це узгоджується з найвищими показниками в психоло­гічному благополуччі жінок цієї вікової категорії, які виявляються в позитивних стосунках з іншими й наявності мети в житті та осо­бистісному зростанні, тоді як у жінок 20–40 років важливого значення набуває компетентність в управлінні навколишнім середовищем.