Мета статті — розкрити методи посилення фізичних можливостей танцюристів на основі аналізу закордонних наукових джерел та окреслити можливості використання в танцювальному спорті традиційних методик підготовки інших складно-координаційних видів спорту та систем, пов’язаних із дослідженням та удосконаленням мистецтва руху. Методологія. Застосовані загальнонаукові методи дослідження, зокрема метод теоретичного аналізу та узагальнення, системний та структурно-функціональний метод, типологічний метод, метод порівняльного аналізу. Результати і висновки. Сучасний стан і тенденції розвитку танцювального спорту на світовому рівні вимагають переосмислення та розширення спектра методик навчання для підвищення витривалості танцюристів, покращення технічного та естетичного рівня їхньої підготовки. Танцювальний спорт характеризується різноманіттям і багатством форм рухів, особливою технікою виконання вправ — фізична і технічна підготовка не підкорена удосконаленню рухових функцій в основному спортивному русі, як у швидкісно-силових видах спорту. Встановили, що адаптування певних стратегій покращення професійних якостей з аеробіки, фігурного катання, художньої та спортивної гімнастики до сучасних методик навчання в танцювальному спорті суттєво підвищить рівень фізичних можливостей танцюристів, а застосування елементів біомеханіки посилить ефективність тренувань і занять. Наукова новизна. Досліджені популярні в західній теорії і практиці танцювального спорту методики навчання; проаналізовані традиційні для складно-координаційних видів спорту стратегії у контексті доцільності включення до сучасних програм підготовки танцюристів; введені до наукового обігу маловідомі матеріали для наповнення вітчизняної теоретичної бази.