Присвячено вивченню ролі держави в організації мікрофінансування, спрямованого на стимулювання розвитку малого i середнього підприємництва. Вивчено зарубіжний досвід використання потенціалу держави відносно регулювання економіки в контексті розширення фінансових можливостей малого i середнього підприємництва. Усі країни, що забезпечили достатній рівень фінансування малого i середнього підприємництва з боку фінансово-кредитних установ i держави, досягли цього, виключно завдяки системній участі держави в цьому процесі. В Україні темпи становлення інструменту мікрофінансування зовсім не відповідають потребам розвитку національної економіки. Усі види фінансової державної підтримки малого i середнього підприємництва, що містяться в Законі України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», мали б спиратися на систему заходів у рамках реалізації грошово-кредитної, бюджетної та фіскальної політики. Але, на жаль, практично всі вони так і залишаються незадіяними в повному обсязі, не були ґрунтовно сплановані та підкріплені всіма необхідними ресурсами. Уряд України мав би більш рішуче заохочувати розвиток мікрофінансових організацій, функціонування котрих забезпечило б підтримку малого i середнього підприємництва, пов’язаного з розвитком визначених напрямів діяльності національного господарства. Велике занепокоєння викликає деструктивна для економіки діяльність Національного банку України відносно здійснення ним грошово-кредитної політики, що призводить до нестабільності гривні, непомірних процентних ставок для представників реального сектору економіки, браку «довгих» грошей. Вищими органами публічної влади ігнорується те, що мікрофінансування забезпечує не лише динамічний розвиток малого та середнього підприємництва, а й може стати дієвим інструментом у справі боротьби з бідністю i підвищенням рівня життя малозабезпечених людей. Подолання наявного в Україні «грошового голоду» має ґрунтуватися на побудові принципово іншої моделі економічної системи, заснованої на повній суб’єктності держави у здійсненні фінансової політики, що пов’язано із заміщенням корпоративного (колоніального, олігархічного тощо) на дійсно народне управління.