В огляді висвітлено сучасний стан проблеми знеболювання в пацієнтів з онкологічною патологією. Дані дають підстави для таких висновків: 1) оптимальний анестезуючий розчин на основі 1% лідокаїну з традиційним поєднанням 0,1 мг фентанілу й 0,2 мг адреналіну вимагає додавання 0,2 мг дексметомедину; 2) включення до багатокомпонентної анестезії розчину дексметомедину дозволяє знизити концентрацію лідокаїну вдвічі, зберігаючи при цьому адекватне знеболення; 3) багатокомпонентність анестезуючого розчину збільшує тривалість регіонарної анестезії до 5–6 годин, забезпечуючи надійну анестезію сплетіння й периферичних нервів із достатньою міоплегією, тривалим 8–9-годинним післяопераційним знеболюванням; 4) дексметомедин у дозі 2,3 мг/кг знижує барометричні показники гемодинаміки, потенціюючи симпатолітичну дію лідокаїну, але не призводить при цьому до порушення перфузії; 5) при використанні анестезуючого розчину з дексметомедином депресія гемодинаміки залежить від вихідного стану вегетативної регуляції організму пацієнта. Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок про неоднозначність і часом суперечливість даних, що стосуються використання дексметомедину в схемах різних видів анестезії, що дає привід для подальших досліджень у цій галузі.