Метою цієї статті є аналіз готовності громадян України до військової служби та розробка стратегічних напрямів для подальшого розвитку резерву Збройних Сил України серед військовозобов`язаних. Також здійснено аналіз та визначено найбільш високий мобілізаційний потенціал у західному та центральному регіонах, а також оптимальну вікову групу для забезпечення захисту держави. Методологія дослідження базується на літературному аналізі, практичних висновках з мобілізації у 2014 році й обробці статистичних даних регіону. Результати містять аналіз теоретичних, методологічних і практичних аспектів мобілізаційного потенціалу в армії, оцінювання тенденцій і перспектив розвитку цих процесів у військовій сфері. Також запропоновано конкретні напрями для поліпшення мобілізаційного потенціалу та визначено оптимальні вікові групи для призову під час мобілізації. На основі аналізу системи підготовки та мобілізації у 2014 році визначено мобілізаційний потенціал областей країни та розроблено новий підхід до управління цим потенціалом. Наукова значущість цього дослідження зумовлена тим, що ніхто ще не здійснював аналіз мобілізаційного потенціалу областей на основі хвиль мобілізації у 2014 році. Зокрема, вперше виокремлено не тільки кількісні показники: кількість мобілізованих на область, а й якісні: відсоткове відношення мобілізованих до населення області загалом. Практичне значення дослідження полягає у визначенні регіонів з найбільшим і найменшим мобілізаційним потенціалом; ідентифікації чинників, що впливають на цю ситуацію; і розробленні заходів для його поліпшення. Результати дослідження служать основою для планування можливих мобілізаційних ресурсів з кожної області, особливо в умовах розгортання масштабних бойових дій. Визначено напрями коригування дій для підвищення мобілізаційного потенціалу, а також врахування географічних особливостей в аналізі мобілізаційного потенціалу для військової сфери, що сприяє ефективнішому використанню ресурсів і плануванню заходів у цьому напрямі.