Метою дослідження є аналіз ряду векторів дипломатичного дискурсу щодо концепту «Індо-Тихоокеанський регіон» («Indo-Pacific» (IP)). Його основні пункти: 1. Він актуалізований: 1) прийняттям у березні 2024 р. Президентом США Закону про фінансування проєкту про вільну асоціацію, підписану у 2023 р. США із Федеративними Штатами Мікронезії, Республікою Маршаллові Острови та Республікою Палау, яка діятиме до 2043 р. й отримує фінансування у розмірі 7,1 млрд дол.; 2) проголошенням 20 березня 2023 р. прем’єр-міністром Японії Фуміо Кісіда плану «Вільного та відкритого Індо-Тихоокеанського регіону» (FOIP) в Індії, що покращує існуючу концепцію, викладену колишнім прем’єр-міністром Сіндзо Абе з метою тіснішого залучення Індії, яка неодноразово наголошувала на необхідності «інклюзивності» (означає включення Китаю); 3) оголошенням у 2023 р. партнерами AUKUS, створеного у 2021 р. елітою Австралії, Британії, США, намірів із пришвидшення побудови ядерного підводного човна в Австралії; 4) заявою на саміті QUAD 2023 р. в Хіросімі про опозицію спробам змінити статус-кво «силою чи примусом» у морській сфері, що свідчить про оновлення завдань стратегічного QUAD, започаткованого в 2004 р.; 2. Наявність ініціатив Китаю «Великий шовковий шлях», «Один пояс, один шлях» (BRI), «Морський Шовковий шлях 21-го ст.», «Економічний пояс Шовкового шляху», «Цифровий шовковий шлях (DSR)» по з’єднанню Китаю з рештою країн Азії, Африки та Європи за допомогою шляхових, залізничних, портових та інших інфраструктурних проєктів у формі торгових та транспортних коридорів; 3. Виникнення у теоретичному дискурсі різних трактовок поняття «Індо-Тихоокеанський регіон», що вимагає: 1) певної верифікації джерел його витоків в дискурсі; 2) аналізу в контексті системного, порівняльного та історикологічного методів як у діахронії, так й у синхронії перебігу подій міжнародних відносин регіону; 3) систематизації політичних інтересів, озвучених у правових та оборонних документах акторів ІР; 4. Рефлексії гіпотез щодо наслідків консолідації зусиль вищезгаданих акторів ІР та їх аналіз, що дозволяє стверджувати, що цей активізм вплине на: 1) політику в ІР та міжнародну безпеку загалом; 2) зростання мілітаризації регіону, оскільки Китай відкидає залучення міжнародних організацій до розв’язання спірних питань; 3) виникнення певних розбіжностей у НАТО та занепокоєння в ЄС через ряд непорозумінь типу скасування Австралією контракту із Францією на користь AUKUS.