Стаття присвячена культурологічному аналізу моделі суб'єкта ХХІ століття у світлі постнекласичних концептосфери та мови культури, зокрема понять "четверта хвиля", "нова індустріалізація", "альтермодерн". Автор обгрунтовує, що "нова індустріалізація" як соціально-економічний і культурологічний концепт відповідає сучасному етапу розвитку суспільства, що вступило у стадію глокалізації, "четвертої хвилі" та "альтермодерну". Вона передбачає відродження вторинного (промислового) сектора й притаманних йому інтернаціональних цінностей за рахунок розширення ролі національної держави. Остання також видозмінюється на виклик часу і набуває вигляду багатополярного конгломерату регіонів. Чинником "нової індустріалізації", ефективним засобом погодження "третьої" та "четвертої" хвиль, модерну і постмодерну, глобального і локального є мистецтво. Воно формує нового суб'єкта, що компенсує і долає простори конфліктних культурних зон і є повністю звільненим від ідеологій.