Вказується, розвиток сучасної демократичної держави нерозривно пов’язаний із забезпеченням ефективного функціонування системи стримувань і противаг, яка виступає фундаментальним механізмом підтримання балансу державної влади. Особливе місце в цій системі посідають органи прокуратури, які в процесі конституційного реформування зазнали значних трансформацій та стали важливою інституційною гарантією забезпечення конституційної законності й захисту фундаментальних прав і свобод людини. Конституційні зміни 2016 року стали визначальним етапом у процесі конституціоналізації прокуратури в Україні, що зумовило переосмислення її інституційного статусу та функціонального призначення в механізмі державної влади. Внесені зміни не тільки запровадили оновлену модель організації прокуратури, але й суттєво модернізували її роль у системі стримувань і противаг, адаптувавши до європейських стандартів функціонування прокурорських інституцій. У статті досліджено процес конституціоналізації правового статусу прокуратури в контексті механізму стримувань та противаг. Проаналізовано теоретичні та практичні аспекти трансформації конституційно-правового статусу прокуратури в умовах конституційної реформи правосуддя 2016 року та євроінтеграційних процесів в Україні. Визначено особливості функціонування прокуратури як елемента системи стримувань і противаг у механізмі державної влади. Досліджено наукові підходи до визначення місця прокуратури в системі державних органів та проаналізовано дискусійні питання щодо її інституційної приналежності. Встановлено, що сучасне розуміння концепції розподілу влади не передбачає обов’язкового віднесення органів держави до класичних гілок влади, а зосереджується на забезпеченні їх ефективної взаємодії. Обґрунтовано, що ключовим аспектом конституціоналізації статусу прокуратури є не стільки її формальне позиціонування в системі поділу влади, скільки забезпечення незалежності та ефективності у виконанні конституційних функцій. Проаналізовано проблемні аспекти функціонування прокуратури в умовах нового конституційного статусу, зокрема питання забезпечення її незалежності, взаємодії з іншими органами державної влади та реалізації конституційних функцій. Особливу увагу приділено дослідженню європейських стандартів організації та діяльності прокурорських органів та перспективам їх імплементації в національне законодавство. Розглянуто роль прокуратури в забезпеченні конституційної законності та захисту прав і свобод людини в контексті сучасних викликів, зокрема в умовах воєнного стану.