У статті проаналізовано проблему притягнення до відповідальності за порушення законодавства у сфері міжнародної фінансової допомоги в Україні. В умовах повномасштабної війни міжнародна допомога стала для України ключовим джерелом забезпечення життєдіяльності держави, підтримання фінансової стабільності, обороноздатності та соціальних програм. Однак, як було з’ясовано автором, попри значні обсяги залучених коштів, національне законодавство не передбачає спеціалізованих норм відповідальності за порушення, пов’язані із отриманням, використанням чи адмініструванням міжнародної фінансової допомоги. Існуючі норми кримінального, адміністративного та бюджетного права можуть застосовуватися лише у загальному порядку, не враховуючи специфіку правової природи міжнародної допомоги, що істотно ускладнює кваліфікацію та притягнення винних осіб до відповідальності. У статті досліджено приклади виявлених порушень при реалізації проектів за участю міжнародної допомоги, зокрема дані аудитів, журналістських розслідувань, інформацію Державної митної служби, Міністерства оборони, Рахункової палати України, соціологічних досліджень та роботи парламентських комісій. Встановлено, що контроль за використанням гуманітарної допомоги супроводжується підвищеною суспільною та медіа увагою, що сприяє регулярному виявленню значної кількості порушень. Натомість процеси адміністрування міжнародної фінансової допомоги, зокрема її розподілу, залишаються закритими для громадськості, що підвищує їхню вразливість до латентних правопорушень. На основі проведеного аналізу запропоновано модель спеціального правового механізму притягнення до відповідальності за порушення у сфері міжнародної фінансової допомоги. Серед ключових елементів моделі: закріплення міжнародної фінансової допомоги як окремого об’єкта правової охорони, запровадження спеціальних складів правопорушень, встановлення міжнародного моніторингу та спільного аудиту за участю донорів, створення відкритого реєстру порушень. Упровадження запропонованих заходів дозволить підвищити ефективність правозастосування, зміцнити довіру міжнародних партнерів та забезпечити належне використання фінансової допомоги, що є критично важливим для України в умовах війни та подальшого відновлення.