У статті аналізуються роль і значення К. Трильовського в юридичному оформленні українського січового руху. Зауважується, що перші січові організації виникли в українських землях внаслідок конституційних перетворень та політичного реформування імперської влади Австро-Угорщини. Конституційний закон 1867 року передбачав, що всі народності, які проживали на території імперії, оголошувалися рівними перед законом. Їм декларувалися рівні права. Однак на практиці проголошені норми часто не відповідали букві закону. Це спричинило самоорганізацію українських національно-патріотичних сил та сприяло появі низки освітніх, громадських та культурно-просвітницьких організацій. Однією із таких організацій було засноване К. Трильовським товариство «Січ». Відзначається, що одним із важливих напрямів функціонування січових організацій проголошувалась їх підготовка до майбутньої боротьби за власну державність і незалежність. Враховуючи державно-політичні суперечки між європейськими країнами та їхні можливі наслідки для українців, К. Трильовський та його однодумці усвідомлювали, що «Січі» повинні виступити у майбутньому конфлікті як окрема військова сила. З огляду на це постала необхідність юридичного оформлення товариства «Січ», що в умовах польсько-австрійського режиму було вкрай проблематично. Саме тому в процесі легалізації січових організацій К. Трильовський задекларував їх як пожежно-спортивні громадські об’єднання, що спрямовані на популяризацію спорту та культурно-просвітницької діяльності серед населення. Мережа січових товариств стрімко поширювалася по території західноукраїнських земель і за короткий проміжок часу об’єднала кілька тисяч українських патріотів. Констатується, що важливою метою діяльності січових організацій К. Трильовський вбачав відродження кращих традицій устрою Запорізької Січі, забезпечивши тим самим принципи рівноправ’я та справедливості серед населення, поваги до традицій українського державотворення в минулі історичні епохи. Водночас статутні документи мали на меті також врахування подібного досвіду державотворення національно-патріотичних організацій, які вже тривалий час функціонували на території чеських та польських земель.