У роботі висвітлено питання щодо наявності повноважень у неатестованих експертів ‒ фахівців ветеринарної медицини щодо проведення судово-ветеринарної експертизи, а також досліджено доказове значення висновку експерта у судовому провадженні. Авторами розглядається питання про проведення судово-ветеринарної експертиз кримінальних, цивільних справах та справах про адміністративні правопорушення у контексті доказової сили висновку експерта щодо встановлення фактів протиправних діянь та причинно-наслідкових зв’язках між такими діяннями та негативними наслідками, що настали. Особливий наголос робиться на значенні висновку експерта у галузі ветеринарії у справах про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. У статті містяться окремі положення про обов’язковість проведення експертизи у певних випадках. Виявлено, що профільне законодавство не містить детального опису вимог щодо того, хто може вважатися експертом, але воно містить конкретні вимоги до рівня освіти, кваліфікації та наявності необхідних знань для вирішення поставлених питань. Авторами визначено вимоги до осіб, які можуть вважатися експертами. Встановлено, що чинним законодавством надано право проводити судово-ветеринарну експертизу особам, яких не внесено до реєстру атестованих експертів, за умови, якщо такі можуть підтвердити свою кваліфікацію як фахівця у відповідній галузі, а також вказано на винятки з цього правила. Визначення того, хто може бути експертом, може бути здійснене з урахуванням не тільки наявності офіційної атестації, але й доказу кваліфікації та досвіду відповідної галузі. Встановлено, що висновок експерта може бути використаний як доказ у справах про відшкодування моральної та матеріальної шкоди у випадках, коли він містить відповідні висновки щодо протиправної поведінки особи, яка завдала шкоду, наявності причинного зв’язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, а також вини особи, яка завдала шкоду.