Стаття присвячена аналізу поняття обов’язку у світлі поглядів окремих мислителів утилітаризму та позитивізму, а саме: І. Бентама та О. Конта. Автором наголошується, що у контексті вчення І. Бентама обов’язок постає необхідним елементом сприяння щастю на індивідуальному та суспільному рівнях. Він також поширюється і на уряд через встановлення для суспільства системи заохочень і покарань. У такий спосіб, діючи на основі принципу корисності, індивід здатен реалізувати максимальну міру щастя (зниження рівня страждань і збільшення рівня задоволень) як для себе, так і для соціуму в цілому. Обов’язок значимий, передусім, для самої людини, адже вона, таким чином, може очікувати й від інших того ж сприяння і участі. Правовий же обов’язок, виходячи з принципу корисності, окреслює реалізацію двох можливостей: якщо індивід діє так, як це передбачено законом, він сприяє щастю індивідуальному й суспільному; якщо діє не в спосіб, визначений законом, який постає зобов’язуючою його поведінкою, то повинен зазнати страждань, що фіксуються санкціями (через систему покарань). У свою чергу, виходячи з поглядів О. Конта, можна відзначити, що категорія обов’язку, хоча й не висвітлюється масштабно, однак являє собою вагомий чинник суспільного розвитку. Обов’язок – це необхідний елемент соціальної солідарності, «перемоги» альтруїзму над егоїзмом, соціальних навичок і почуттів над природними. Розвиток людиною своїх фізичних, інтелектуальних і моральних сил – це значима передумова для гармонійних відносин у суспільстві. Філософ переконаний, що людина вчиться обов’язкам (підкоренню і послуху), перш за все, в сім’ї як головній структурній одиниці суспільства. В подальшому таке «навчання» переноситься на суспільство й державу. О. Конт вважає, що людина має так у перспективі налаштувати себе, аби бути здатною підкорятися суспільним вимогам. У результаті ж єдине право, яким кожна людина володіє, є право виконувати свій обов’язок. Високий дух обов’язку, який охоплюватиме всі сфери суспільного життя, зможе забезпечити умови для суспільного прогресу, ідеєю якого в цілому і прониані праці мислителя.