У контексті російської агресії, що призвела до тимчасової окупації частин української те­риторії, виникає необхідність здійснення комп­лексних заходів для відновлення суверенітету, правопорядку та законності. Стаття розкриває ряд важливих аспектів, які включають теоре­тичні підходи до відновлення публічної влади, механізми відновлення правосуддя, реалізацію стабілізаційних заходів та практичні аспекти їх впровадження на деокупованих територіях. Те­оретична частина статті обґрунтовує необхід­ність розробки нових правових норм, які б вра­ховувалиспецифіку постконфліктної ситуації, інтегруючи при цьому міжнародні стандарти і досвід інших країн, які зазнали подібних випро­бувань. Розглядається роль відновлення довіри до державних інституцій через реформування та модернізацію судової системи, забезпечення справедливого розгляду справ, а також шляхи підвищення ефективності правосуддя через ре­алізацію програм реабілітації та підтримки по- страждалих. Висвітлено механізми відновлення правосуддя, де автори акцентують на необхідно­сті зміцнення інституційної бази, створенні умов для доступу до судового захисту та притягненні до відповідальності осіб, винних у злочинах під час окупації. Обговорюються варіанти реаліза­ції стабілізаційних заходів, зокрема, відновлен­няінфраструктури, забезпечення базових по­треб населення, підтримка місцевого бізнесу і створення нових робочих місць, що сприятиме соціальному згуртуванню та відновленню гро­мадського порядку. У висновках підкреслюється необхідність системного підходу, комплексних заходів та адаптації до змінних умов для успіш­ноговідновлення законності і правопорядку на деокупованих територіях. Рекомендується зо­середитись на розробці ефективних механізмів моніторингу та оцінки, що дозволять оператив­но реагувати на виклики та коригувати стратегії відновлення. Ця стаття внесе важливий вклад у науковий діалог з питань відновлення публічної влади і правосуддя в умовах постконфліктного розвитку, забезпечуючи цінні рекомендації для правозастосування та політичних рішень.