У статті розглядається історичний та правовий аспекти становлення та діяльності Спеціального комітету із запобігання гонці озброєнь у косміч­ному просторі (PAROS), який діяв у період з 1985 по 1994 рік як допоміжний орган Конференції з роззброєння. Проаналізовано історичні переду­мови створення Спеціального комітету PAROS та резолюції ГА ООН разом із робочими докумен­тами Конференції з роззброєння, що стосуються діяльності досліджуваного Комітету та напрямів його роботи. Опрацювання пропозицій регіо­нальних груп, проведення засідань, залучення експертів та розробка документації із питань щодо запобігання гонці озброєнь у космічному просторі були одними із важливих функцій Комі­тету. Підкреслюється активне залучення делега­цій щодо діяльності у виробленні заходів для за­побігання гонці озброєнь у космосі, з метою збе­реження його мирного використання для майбут­ніх поколінь. Було виявлено, що на засіданнях Комітету пропонувалось посилити підтримку та зміцнити існуючі міжнародні норми та правила; розробити нові міжнародні угоди, що регулювали б проблемні питання космічної діяльності; ство­рити заходи для підвищення прозорості та довіри між державами, зокрема шляхом утворення моні- торингових міжнародних агенцій; сприяти співп­раці та партнерству в космічних дослідженнях. У статті обґрунтовується важливість внеску Комітету у наданні можливості державам, що прагнуть врегулювати питання роззброєння не тільки на Землі, але і у космосі, висунути про­позиції щодо зміцнення довіри та вирішити пи­тання правового вакууму, який утворився через неповне врегулювання використання космосу. Висловлено думку, що Комітет мав великий по­тенціал стати постійним органом Конференції з роззброєння та отримував підтримку держав для оновлення діючих міжнародних договорів, ство­рення заходів зміцнення довіри, не дивлячись навіть на відсутність переговорного мандату, але подальші історичні події внесли свої корективи і Комітет не був оновлений.