В статті аргументовано теоретико-методологічну та практичну значущість дослідження питання співвідношення конституційно-правової та політичної відповідальності суб’єктів виборчого процесу з огляду на правотворення та конституційні процеси, які його супроводжують. Встановлено, що в доктрині конституційного права відсутня одностайність вчених з питання кола суб’єктів, об’єкта, підстав застосування, санкцій конституційно-правової та політичної відповідальності суб’єктів виборчого процесу. Акцентується увага на інституті люстрації, який динамічно розвивається в Україні з 2014 року, та тому факті, що хоча Законом України «Про очищення влади» і передбачено, що ним або рішенням суду може бути встановлено заборону окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, тим не менш це положення не застосовується до виборних посад. Виокремлено та проаналізовано основні ознаки конституційно-правової та політичної відповідальності в цілому та суб’єктів виборчого процесу зокрема. Проаналізовано рішення Конституційного Суду України в справі щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб від 7 травня 2002 року, в якому він вжив термін конституційно-політична відповідальність. Зазначається, що цей термін був застосований не на позначення явища, коли застосовується одночасно і конституційно-правова, і політична відповідальність, а на позначення явища, коли певний вид політичної відповідальності передбачений нормами Конституції України. Встановлено співвідношення конституційної відповідальності та політичної відповідальності суб’єктів виборчого процесу. Конституційно-правова та політична відповідальність є видовими поняттями щодо соціальної відповідальності, яка є для них родовим поняттям. Додатково аргументовано, що ще одним чинником, від якого залежить ступінь суб’єктивізму при застосуванні політичної відповідальності до суб’єктів виборчого процесу, є розвиток громадянського суспільства.