У статті на основі аналізу наукових публікацій констатується, що психологічний добробут і професійна самоефективність є особистісно-ціннісними утвореннями, оскільки інтегрують накопичений досвід, актуальні способи самоздійснення, цілі та напрями саморозвитку в майбутньому. Встановлено також, що психологічний добробут і самоефективність мають виражені зв’язки, що дозволяє розглядати їх як взаємообумовлені і взаємопідкріплювані феномени. Дані емпіричного дослідження показують, що в умовах воєнних дій старшокласники і студенти демонструють доволі низькі показники психологічного добробуту і професійної самоефективності, зв’язки між якими є досить слабкими. Кореляційний і факторний аналізи виявили конструкти, на основі яких можна розпочинати формування взаємозв’язку і взаємопідкріплення психологічного добробуту і професійної самоефективності. Це показники психологічного добробуту «особистісне зростання» і «цілі в житті» та професійної самоефективності – «стійкість до невдач, долання і воля». Оскільки в умовах війни навряд чи можливо прямо впливати на підвищення психологічного добробуту, то тренінг професійної самоефективності можна розглядати як метод непрямого сприяння психологічному добробуту студентів. Він має включати вправи, спрямовані на особистісно-професійний розвиток, зокрема на рефлексію життєвих цілей і конкретизацію планів із їх реалізації на близьку (поточні плани), середню і далеку перспективу. У результаті освітній простір університету має стати середовищем, в якому кожне навчально-професійне досягнення студентів сприятиме зростанню їхнього психологічного добробуту, а останнє спонукатиме їх до нових досягнень в особистісно-професійному розвитку.