Сьогодні злочинність у кібернетичному просторі, оголошена глобальною міжнародною проблемою, про що свідчать, як міжнародні домовленості, які передбачають спільні кроки до боротьби з цим високотехнологічним та технічним феноменом так і власне застосування різними країнами методів кібершпигунства та кібертероризму. При цьому, небезпеку від кримінальних правопорушень, які вчиняються у кіберпросторі визнають і правоохоронні органи різних держав світу. Наразі злочинність у кіберпросторі виступає однією з основних загроз національної безпеки і оборони України. Минулий рік, став певним каталізатором вироблення нових тактико-орієнтовних методів боротьби з кримінальними правопорушеннями у кіберпросторі, як в рамках суспільних відносин у сфері національної безпеки так і в інших сферах, зокрема безпечного функціонування цифрових пристроїв. Здійснення правильної типологізації кримінальних правопорушень які вчиняються у кіберпросторі набуває не аби якого значення при правильному розслідуванні цього типу кримінальних правопорушень, та вироблення правильної методики збирання доказової бази. В науковій роботі нами досліджено декілька підстав, щодо типологізації кримінальних правопорушень у кіберпросторі, зокрема: 1) Конвенції «Про кіберзлочинність»; 2) криміналістичної значимості елементів інформаційно телекомунікаційних технологій; 3) за способами вчинення цього типу суспільно небезпечних діянь; 4) кваліфікації суб’єктів вчинення кримінальних правопорушень у кіберпросторі; 5) відповідно до об’єктів злочинного зазіхання. Наголошується, що вивчення кримінальних правопорушень, які вчиняються у кіберпросторі в розрізі їх криміналістичного розуміння повинно мати комплексний характер і має розглядатися з різних сторін. Встановлено, що у ході типологізаційного дослідження суспільно небезпечних діянь, які вчиняються у кіберпросторі не можна обмежуватися розподілом криміналістичної типологізації лише з однієї підстави, суть питання зобов’язує будувати типологізаційні системи за всіма можливими справжніми ознаками.