У статті здійснено всебічне дослідження впливу глобальних торговельних війн на рівень корупції в соціальній сфері України. Наголошено, що зростання економічної напруги у світі, викликане торговельними протистояннями між провідними державами, зокрема США, Китаєм, ЄС, веде до дестабілізації міжнародної торгівлі, зміни умов доступу до ринків, цінових коливань і порушення глобальних виробничо-логістичних ланцюгів. Для таких країн, як Україна, що є вразливою до зовнішніх шоків і водночас інтегрована у світову економіку, ці процеси стають тригером внутрішніх економічних та соціальних змін. У центрі дослідження – аналіз того, як зовнішньоекономічні потрясіння змінюють пріоритети бюджетної політики держави, особливо в частині фінансування соціальної сфери. За умов зменшення доходів бюджету, зміни валютних курсів і підвищеного боргового навантаження уряд змушений урізати видатки на охорону здоров’я, освіту, соціальне забезпечення. У результаті виникають передумови для тіньових практик: закупівель за завищеними цінами, розподілу соціальних пільг «за домовленістю», хабарництва у системах надання послуг. Усе це ускладнюється обмеженими кадровими та ресурсними можливостями органів контролю, які самі часто зазнають скорочень або втрати ефективності. Соціальна сфера виявляється особливо вразливою у кризові періоди, адже саме вона є лакмусовим папірцем довіри до держави та її здатності гарантувати базові права громадян. Залучення міжнародних донорів, гуманітарна допомога, закупівлі медикаментів і обладнання в умовах надзвичайних ситуацій часто відбуваються поспіхом і без належного контролю, що лише посилює ризики корупції. У статті підкреслено, що корупційні практики у соціальній сфері мають не лише фінансові, а й глибокі соціальні наслідки – втрата доступу до якісних послуг, зниження рівня життя, посилення соціальної нерівності, маргіналізація вразливих верств населення. На основі аналізу статистичних даних, матеріалів Рахункової палати, Національного агентства з питань запобігання корупції, а також прикладів міжнародного досвіду з країн ЄС, Латинської Америки та Азії, зроблено висновок про нагальну потребу адаптації антикорупційної стратегії України до умов глобальних викликів. Автор доводить, що ефективне протистояння корупції в соціальній сфері можливе лише за умови поєднання прозорої бюджетної політики, цифровізації соціальних послуг, підвищення відповідальності посадовців та активізації громадського контролю. Запропоновано конкретні напрями вдосконалення антикорупційної політики: запровадження відкритих даних щодо розподілу соціальних ресурсів, електронного моніторингу пільг, автоматизація процедур призначення допомоги, а також посилення взаємодії з міжнародними аудиторами та інституціями. Таким чином, у статті зроблено висновок, що глобальні торговельні війни мають опосередкований, але суттєвий вплив на внутрішню антикорупційну ситуацію в Україні, і зокрема — на соціальну сферу як одну з найчутливіших галузей. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вироблення нових підходів до антикорупційної політики у світлі нестабільної геоекономічної ситуації та постійно зростаючих очікувань суспільства щодо справедливості та прозорості державного управління.