Надано комплексну характеристику гуманістичної фотографії як антропологічного інструмента в цифрову епоху в контексті нових форм соціальної взаємодії та реальності. Визначено, що візуалізація стала невіддільною частиною сучасної культури, а фотографія відіграє ключову роль у трансформації соціальних і культурних процесів. Проаналізовано концептуальні підходи до фотографії як засобу створення нових реалій, представлені у філософських працях В. Флюссера, М. Маклюена та П. Веріліо. Особливу увагу приділено ролі фотографії у формуванні візуальної антропології та дослідженні змінних процесів культурної ідентичності. Результати дослідження свідчать про те, що цифрові технології значно розширюють можливості використання фотографії для соціальної взаємодії, спрощуючи доступ до глобального діалогу. Фотографія стає не лише засобом документування реальності, але й платформою для культурного обміну та розуміння динамічних змін у суспільстві.