Стаття присвячена вивченню проблеми колабораційної діяльності як різновиду державної зради. На підставі узагальнення та вивчення судової практики за ст. 111 КК України (352 вироки) у статті відображено корелятивні та генетичні зв’язки між колабораційною діяльністю та державною зрадою як самостійними видами кримінальних правопорушень, передбачених кримінальним законом. Наводиться статистика колаборації громадян України з ворогом на початку окупації Автономної Республіки Крим. Проведено аналіз кримінально-правової оцінки співпраці громадян України з окупантом як державної зради, що мала місце до формального визначення колабораційної діяльності в КК України. Піддано аналізу конкретні прояви колаборації з ворогом в період 2014-2022 рр., зокрема, публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України; добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території; участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території; організацію та проведення заходів політичного характеру тощо. Зроблено висновок, що найбільш поширеним видом колаборації за час окупації Криму є добровільна участь громадянина України в збройних формуваннях держави-агресора, добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території. Звернуто увагу на принципово різну кваліфікацію проявів колаборації на території Криму та окремих районів Донецької і Луганської областей, які починаючи з 7 квітня 2014 року не були під контролем України. Наведено порівняльний аналіз санкцій ст. 111 та ст. 111-1 КК.