У статті на підставі комплексного аналізу чинного національного законодавства та правових підходів, що використовуються в Європейському Союзі, розглянуто правові засоби реалізації принципу процесуальної економії в цивільному процесі. Актуальність теми зумовлена необхідністю підвищення ефективності цивільного судочинства в умовах воєнного стану. Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, в яких знаходить реалізацію принцип процесуальної економії у цивільному судочинстві. Предметом статті є стан нормативного регулювання принципу процесуальної економії цивільного судочинства. Методологічну основу становлять формально-логічний, порівняльно-правовий, ретроспективно-компаративний, статистичний методи, метод порівняльного правознавства. Зазначено, що під процесуальною економією розуміють історично та соціально зумовлене комплексне явище цивільного процесуального права, що представляє одночасно принцип цивільного процесу, мета якого – забезпечити зниження часових, трудових і фінансових витрат суб’єктів цивільного процесу при розгляді та вирішенні справи. Правові явища, що розглядаються як правові засоби, мають регулятивний потенціал, відрізняються реальною застосовністю, їх використання призводить до досягнення соціально значущих результатів, що і виражає суть того спеціально-наукового підходу до дослідження права, який визначений як інструментальний. Правові засоби реалізації принципу процесуальної економії в цивільному процесі характеризуються самостійним предметом та специфічними методами дослідження. Правові засоби реалізації процесуальної економії визначаються як динамічна система правових форм, засобів і заходів, а також їх сукупностей, дія та взаємодія яких спрямована на реалізацію цілі цивільного судочинства. Правові засоби – це сукупність нормативних установлень, інститутів, прийомів та діяльність суб’єктів права щодо їх реалізації, спрямована на досягнення правових цілей, що забезпечується державою та виконує конкретні функції, які визначаються цільовим призначенням та сферою здійснення.