Вступ. Актуалізовано проблему синтезу мистецьких стилів у повісті Івана Франка "Великий шум". На написання цієї повісті – останнього великого прозового твору письменника – вплинуло чимало зовнішніх (зміна епох) і внутрішніх (хвороба письменника) чинників, тому мета статті – детально проаналізувати контекст написання твору та процес дифузії різних стилів. Методи. Використано загальнонауковий метод аналізу та синтезу, описовий і порівняльний методи. Важливим є застосування історико-літературного методу, що уможливив аналіз творчості І. Франка в контексті історичних подій і соціокультурних процесів кінця ХІХ – початку ХХ ст. Результати. Проаналізовано специфіку реалізму й модернізму як літературних стилів та акцентовано на процесі переходу стилів у літературному процесі. Зміна стилів не відбувається раптово, а тому важливо простежити проникнення рис одного стилю в інший. У дослідженні ретельно вивчено погляди франкознавців щодо стильової належності творів І. Франка різних періодів, а також синтезу реалістичних і модерністських рис у його творчості. Розглянуто приклади використання реалістичних і модерністських художніх прийомів, досліджено їхні функції і вплив на розкриття ідейно-тематичного змісту повісті. Водночас акцентовано на реалістичній тематиці, а також інших рисах реалізму у творі. Виділено характерні риси модернізму як напряму (зокрема психологізм, звернення до поетики сновидінь, еротизм, сюрреалістичні елементи, фольклоризм і романтичні акценти), наявні в повісті. Висновки. Ґрунтовний аналіз синтезу стилів у повісті "Великий шум" розкриває глибину та багатогранність Франкового таланту письменника-новатора.