У статті розглядаються історіографії створення цивільного контролю за сектором безпеки і оборони. На тлі хронологічного узагальнення історичних фактів і подій досліджується процес виникнення цивільного контролю над сферою оборони та національної безпеки української держави та здійснюється порівняння з механізмами створення контролю в європейських країнах. Теоретичні основи демократичного цивільного контролю за сектором безпеки і оборони полягають у забезпеченні демократії та громадянського контролю над військовими силами. Основним принципом є розподіл влади між військовими та цивільними структурами з метою запобігання військовим переворотам та забезпечення ефективного виконання оборонних функцій країни. Такий підхід сприяє обмеженню влади військових лідерів і підвищує відповідальність за їхні дії перед громадянами. Правові основи демократичного цивільного контролю включають законодавчі акти, які гарантують право громадськості на доступ до інформації, участь у прийнятті рішень та контроль за виконанням законів. Законодавство також визначає процедури та інструменти для забезпечення ефективного цивільного контролю. Зокрема, важливими правовими засадами цивільного контролю є право на свободу слова, право на участь у громадських обговореннях та консультаціях, а також право на звернення до суду у випадку порушень. Цивільний контроль є важливим механізмом для забезпечення відповідальності влади та підвищення довіри громадськості до державних інституцій. Він сприяє побудові відкритого та демократичного суспільства, де кожен громадянин має можливість брати участь у прийнятті важливих рішень. Уже майже рік в Україні триває повномасштабне вторгнення російської федерації (далі – РФ) на території нашої країни, тому особливого значення набуває демократичний цивільний контроль за Збройними Силами України (далі – ЗСУ) в умовах воєнного стану, адже саме відсутність демократичного та цивільного контролю є одним із наріжних каменів слабкості та безладу в Збройних силах РФ. Водночас посилення контролю в Україні є однією з причин кращої організації, підготовки і боєготовності та управління в ЗСУ, попри всі недоліки та виклики. Наростаючий характер реальних та потенційних загроз життєво важливим інтересам України потребує від усіх державних структур розроблення комплексного механізму модернізації забезпечення державної безпеки, що передбачає співпрацю між усіма гілками влади, громадським суспільством та міжнародними організації.