Нові економічні, соціальні й екологічні пріоритети, що спираються на збалансовані структури виробництва й споживання, нові технології та форми інвестицій, зумовлюють необхідність трансформації національних систем управління на локальному, регіональному, державному та глобальному рівнях. Їх головним завданням є гармонізація відносин у системі «природа – суспільство». У зв'язку з цим набуває актуальності розвиток систем екологічного управління, що забезпечувало б гармонійний розвиток виробничого та природоресурсного потенціалу і давало б змогу узгоджувати мету господарювання з метою саморегуляції природних екосистем.