Introduction. Transformational processes in Ukraine lead to increased public demand for the spread of innovative technologies of social and cultural activity. The measuring of the effects of social and cultural activity is a necessary element of many social and cultural technologies. Formation of the competence to measure social and cultural effects of managers of social and cultural activities requires careful theoretical, methodological and methodical substantiation. Purpose and methods. The purpose of the article is to substantiate the theoretical and methodological components of the educational technology of formation the competence to measure of social and cultural effects in system of abilities of future managers of social and cultural activity. In the course of the research a set of fundamental ideas of the activity approach, general systems theory, structural analysis, social, economic and psychological determinism, as well as methods of pedagogical observation, student testing, interviewing and interrogatory, text analysis of student projects were applied. Results. The expediency of profound formation of competence to measure of social and cultural effects in the professional training of managers of social and cultural activity is revealed. The content of social and cultural influence that makes a shift in the life activity of the individual and the society is shown. The concept of social and cultural effects, which exists as a scientific term and is accessible for scientific measurement, has been clarified. Conclusions and discussion. The scientific novelty of the obtained results is the confirmed expediency of pre-emptive mastery of theoretical approaches to measuring social and cultural effects and supplementing the theory of social and cultural activity with new theoretical definitions of the concepts of “social and cultural influence”, “social and cultural effect” and “measurement of social and cultural effects”. The practical significance of the obtained results is reflected in their direct use in the process of training of managers of social and cultural activities. Введение. Трансформационные процессы в Украине обусловливают повышение общественного запроса в развитии и скорейшем распространении инновационных технологий социокультурной деятельности. Измерение эффекта социокультурной деятельности выступает в качестве необходимого элемента большинства социокультурных технологий. Формирование компетентности в измерении социокультурных эффектов у менеджеров социокультурной деятельности требует глубокого теоретико-методологического и методического обоснования. Цель и методы. Цель статьи – обоснование теоретических и методических компонентов образовательной технологии формирования компетентности в измерении социокультурных эффектов у будущих менеджеров социокультурной деятельности. В процессе исследования использовался комплекс фундаментальных идей деятельного подхода, общей теории систем, структурного анализа, социально-экономического и психологического детерминизма, а также методы педагогического наблюдения, тестирования студентов, собеседования и интервьюирования, анализ текстов студенческих проектов. Результаты. Раскрыта целесообразность углубленного формирования компетентности в измерении социокультурных эффектов в профессиональной подготовке менеджеров социокультурной деятельности. Продемонстрировано содержание социокультурного воздействия, обусловливающего изменения в жизнедеятельности личности и общества. Уточнено понятие социокультурного эффекта, которое существует в качестве научного термина и означает социокультурное воздействие, доступное для научного измерения. Выводы и обсуждение. Научная новизна полученных результатов состоит в подтверждении целесообразности опережающего овладения теоретическими подходами к измерению социокультурных эффектов и дополнении теории социокультурной деятельности новыми теоретическими определениями понятий «социокультурное воздействие», «социокультурный эффект», «измерение социокультурного эффекта». Практическое значение полученных результатов реализуется в их непосредственном включении в процесс обучения менеджеров социокультурной деятельности. Вступ. Трансформаційні процеси в Україні обумовлюють підвищення суспільного запиту на поширення інноваційних технологій соціокультурної діяльності. Вимірювання ефекту соціокультурної діяльності є необхідним елементом багатьох соціокультурних технологій. Формування компетентності з вимірювання соціокультурних ефектів у менеджерів соціокультурної діяльності вимагає ретельного теоретико-методологічного і методичного обґрунтування. Мета і методи. Мета статті – обґрунтування теоретичних і методичних складових освітньої технології формування компетентності з вимірювання соціокультурних ефектів у майбутніх менеджерів соціокультурної діяльності. У процесі дослідження застосовувався комплекс фундаментальних ідей діяльнісного підходу, загальної теорії систем, структурного аналізу, соціально-економічного та психологічного детермінізму, а також методи педагогічного спостереження, тестування студентів, співбесіди й інтерв’ювання, аналіз текстів студентських проектів. Результати. Розкрито доцільність поглибленого формування компетентності з вимірювання соціокультурних ефектів у професійній підготовці менеджерів соціокультурної діяльності. Показаний зміст соціокультурного впливу, що чинить зрушення в життєдіяльності особистості та соціуму. Уточнено поняття соціокультурного ефекту, що існує як науковий термін і є доступним для наукового вимірювання. Висновки та обговорення. Наукова новизна отриманих результатів полягає у підтвердженні доцільності випереджаючого оволодіння теоретичними підходами щодо вимірювання соціокультурних ефектів і доповненні теорії соціокультурної діяльності новими теоретичними визначеннями понять «соціокультурний вплив», «соціокультурний ефект», «вимірювання соціокультурного ефекту». Практичне значення одержаних результатів виявляється в їх безпосередньому використанні у процесі навчання менеджерів соціокультурної діяльності.

Introduction. The urgency of the humanism problem is conditioned by its great influence on the evolution of cultural and historical reality, a significant place in the society’s management, and the urgent need to create favorable conditions for self-preservation of human essence, a stable balance between man and nature, man and society. Purpose and methods. The purpose of the article is a theoretical analysis of humanism as a philosophical category and socio-cultural phenomenon in the society’s management, which will provide an opportunity to create a reliable methodological base for the construction of a humane society. The methodological basis of the study is the dialectical principle of cognition, systemic, historical, cultural approaches to the study of socio-cultural phenomena and processes in society. Results. The essence of humanism as a philosophical category, ideological paradigm and the management phenomenon has been revealed; the anthropological and sociocultural conditions of the humanistic ideas evolution have been investigated and the mental features of the cultural epochs that determine the originality of humanism forms and humanistic management have been revealed; the cultural-historical types of humanism, humanistic management and the potential of their synthesis in the modern world have been determined. Conclusions and discussions. Scientific novelty of the research results is to deepen the understanding of the humanism essence as a philosophical category and sociocultural phenomenon in the management of society’s life, as contradictory unity and mutual struggle of various humanistic opposites in the context of changing civilizational cycles, cultural and civilized differences. The practical significance of the obtained results is manifested in the possibility of their use in the management activity of society, as well as in the addition of scientific theory and philosophy of humanistic management with new provisions on humanism as the basis of modern management system. Введение. Актуальность проблемы гуманизма предопределяется его большим влиянием на эволюцию культурно-исторической реальности, значительным местом в управлении жизнедеятельностью общества, а также насущной потребностью создания благоприятных условий для самосохранения человеческой сущности, устойчивого равновесия между человеком и природой, человеком и социумом. Цель и методы. Цель статьи – теоретический анализ гуманизма как философской категории и социо-культурного феномена в управлении жизнедеятельностью общества, что предоставит возможность создания надежной методологической базы для конструирования гуманного социума. Методологической основой исследования является диалектический принцип познания, системный, исторический, культурологический подходы к изучению социокультурных явлений и процессов в обществе. Результаты. Раскрыта сущность гуманизма как философской категории, мировоззренческой парадигмы и феномена менеджмента; исследованы антропологические и социокультурные условия эволюции гуманистических представлений и выявлены ментальные особенности культурных эпох, определяющие своеобразие форм гуманизма и гуманистического менеджмента; определены культурно-исторические типы гуманизма, гуманистического менеджмента и потенциальные возможности их синтеза в современном мире. Выводы и обсуждение. Научная новизна результатов исследования заключается в углублении понимания сущности гуманизма как философской категории и социокультурного феномена в управлении жизнедеятельностью общества, как противоречивого единства и взаимоборьбы разнообразных гуманистических противоположностей в контексте изменения цивилизационных циклов, культурно-исторических эпох и усиления взаимозависимостей в социуме. Практическое значение полученных результатов раскрывается в возможности их использования в управленческой деятельности общества, а также в дополнении научной теории и философии гуманистического менеджмента новыми положениями о гуманизме как основе современной системы управления. Вступ. Актуальність проблеми гуманізму зумовлюється його великим впливом на еволюцію культурно-історичної реальності, значним місцем в управлінні життєдіяльністю суспільства, а також нагальною потребою створення сприятливих умов для самозбереження людської сутності, стійкої рівноваги між людиною і природою, людиною та соціумом. Мета і методи. Мета статті – теоретичний аналіз гуманізму як філософської категорії і соціокультурного феномену в управлінні життєдіяльністю суспільства, що надасть можливість створити надійну методологічну базу для конструювання гуманного соціуму. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, історичний, культурологічний підходи до вивчення соціокультурних явищ і процесів у суспільстві. Результати. Розкрито сутність гуманізму як філософської категорії, світоглядної парадигми та феномену менеджменту; досліджено антропологічні й соціокультурні умови еволюції гуманістичних уявлень і виявлено ментальні особливості культурних епох, що визначають своєрідність форм гуманізму та гуманістичного менеджменту; визначено культурно-історичні типи гуманізму, гуманістичного менеджменту й потенційні можливості їх синтезу в сучасному світі. Висновки та обговорення. Наукова новизна результатів дослідження полягає у поглибленні розуміння сутності гуманізму як філософської категорії і соціокультурного феномену в управлінні життєдіяльністю суспільства, як суперечливої єдності та взаємоборотьби різноманітних гуманістичних протилежностей у контексті змінення цивілізаційних циклів, культурно-історичних епох і посилення взаємозалежностей у соціумі. Практичне значення одержаних результатів виявляється у можливості їх використання в управлінській діяльності суспільства, а також у доповненні наукової теорії і філософії гуманістичного менеджменту новими положеннями про гуманізм як основу сучасної системи управління.

Actuality. At the present stage of social development in the conditions of reforming the economic and political system, transformation and modernization of all spheres of modern life, special requirements for management in the field of culture are created. The specificity of the current state of development of the national cultural-artistic complex actualizes the problem of the correlation of two basic trends: on the one hand, the preservation of traditional methods of managing cultural objects created by decades, on the other hand, the search for a new innovative management system and the development of the basic network of culture, which determines the relevance of the research. Purpose and methods. The purpose of the paper is to identify the peculiarities of the formation of the management system of the cultural and artistic sphere. In the study, we used the empirical and systematic approaches according to which the processes of management in the field of culture, which are being used today, are analyzed in the interconnection and development. Methods of analysis and synthesis are also used. Results. The main results of the study are to identify the peculiarities and specifics of the formation of a management system of the domestic network of cultural institutions. The emphasis is placed on the use of strategically oriented and innovative mechanisms of management of the cultural and artistic complex. Conclusions and discussion. The scientific novelty of the findings is to highlight the specific characteristics of the domestic system of management in the cultural sector in accordance with the current conditions of a market economy, which are the main strategic vectors of the industry's development. The formed scientific and applied provisions concerning the formation of an effective system of management of the cultural field can be applied by state authorities and local self-government in the process of formation on the basic principles of cultural policy. Актуальность. На современном этапе общественного развития в условиях реформирования экономической и политической системы, трансформации и модернизации всех сфер современной жизни возникают особые требования к управлению в области культуры. Специфика современного состояния развития отечественного культурно-художественного комплекса актуализирует проблему соотношения двух базовых тенденций: с одной стороны – сохранение сложившихся десятилетиями традиционных методов управления объектами культурной деятельности, с другой – поиск новой инновационной системы менеджмента и развития базовой сети культуры, который обусловливает актуальность исследования. Цель и методы. Цель статьи заключается в выявлении особенностей формирования системы менеджмента культурно-художественной сферы. В исследовании нами использован эмпирический и системный подходы, согласно которым процессы управления в области культуры, применяемые в настоящее время, проанализированы во взаимосвязи и развитии. Также использованы методы анализа и синтеза. Результаты. Основные результаты исследования заключаются в выявлении особенностей и специфики формирования системы управления отечественной сетью учреждений культуры. Акцентировано внимание на использовании стратегически ориентированных и инновационных механизмов управления культурно-художественного комплекса. Выводы и обсуждение. Научная новизна исследования заключается в выделении специфических характеристик отечественной системы менеджмента области культуры в соответствии с современными условиями рыночной экономики, которые являются основными стратегическими векторами развития отрасли. Сформированные научные и прикладные положения по созданию эффективной системы менеджмента области культуры могут быть применены органами государственной власти и местного самоуправления в процессе формирования основных принципов культурной политики. Актуальність. На сучасному етапі суспільного розвитку в умовах реформування економічної та політичної системи, трансформування та модернізації усіх сфер сучасного життя з’являються особливі вимоги до управління у галузі культури. Специфіка сучасного стану розвитку вітчизняного культурно-мистецького комплексу актуалізує проблему співвідношення двох базових тенденцій: з одного боку – збереження сформованих десятиліттями традиційних методів управління об’єктами культурної діяльності, з іншого – пошук нової інноваційної системи менеджменту та розвитку базової мережі культури, що зумовлює актуальність дослідження. Мета і методи. Мета статті полягає у виявленні особливостей формування системи менеджменту культурно-мистецької сфери. У дослідженні нами використано емпіричний і системний підходи, згідно з якими процеси управління у галузі культури, що застосовуються нині, проаналізовано у взаємозв’язку та розвитку. Також використано методи аналізу та синтезу. Результати. Основні результати дослідження полягають у виявленні особливостей та специфіки формування системи управління вітчизняною мережею закладів культури. Акцентовано увагу на використанні стратегічно орієнтованих та інноваційних механізмів менеджменту культурномистецького комплексу. Висновки та обговорення. Наукова новизна одержаних результатів полягає у виокремленні специфічних характеристик вітчизняної системи менеджменту галузі культури відповідно до сучасних умов ринкової економіки, які є основними стратегічними векторами розвитку галузі. Сформовані наукові і прикладні положення щодо створення ефективної системи менеджменту галузі культури можуть бути застосовані органами державної влади і місцевого самоврядування у процесі формування основних засад культурної політики.

Actuality. The technology of socio-cultural design has got a wide range of applications to every segment of the internationalization of the state in which we live. The study of issues relates to activities in the field of development of national minorities and communities in Ukraine which takes a lot of time since the Independence adoption in Ukraine. Multilateralism and multiculturalism in Ukraine make it possible to offer us a new system of activity and development in the cultural sector and bring the state's cultural policy to a new level. Purpose and methods. The aim of the article is to develop a system of management and organizational complex of socio-cultural design in the internal environment of activities of national minorities. The methodology of the research is based on the principle of cultural-historical and analytical approaches, which allow to highlight the socio-cultural process of the environment of national minorities in Ukraine. Used methods: evolutionary, comparativehistorical, functional. Results. The main results of the study are to identify the peculiarities and specifics of the formation of the system of socio-cultural design of Ukraine in the context of the development and activities of national minorities in Ukraine. Conclusions and discussion. The scientific novelty of the results is to highlight the main issues of governance in Ukraine's national minorities and how to deal with them. The proposed set of management measures will allow for the settlement and control free project activities in the socio-cultural sphere at the state and regional levels, the settlement and establishment of the legislative and regulatory framework of Ukraine on issues of development and activity of national minorities and improvement of conditions for their life. Актуальность. Технология социокультурного проектирования имеет широкий спектр применения к каждому сегменту интернационализации государства, в котором мы проживаем. Изучению вопросов деятельности в сфере развития национальных меньшинств и сообществ Украины уделяется много внимания с момента принятия Украиной независимости. Многогранность и мультикультурность Украины позволяет предлагать нам новую систему деятельности и развития отрасли культуры и вывести культурную политику государства на новый уровень. Цель и методы. Целью статьи является разработка системы управления и организационного комплекса социокультурного проектирования во внутренней среде деятельности национальных меньшинств. Методология исследования основана на принципе культурно-исторического и аналитического подходов, которые позволяют осветить социокультурный процесс среды национальных меньшинств Украины. Используются методы: эволюционный, сравнительноисторический, функциональный. Результаты. Основные результаты исследования заключаются в выявлении особенностей и специфики формирования системы социокультурного проектирования в среде развития и деятельности национальных меньшинств Украины. Выводы и обсуждение. Научная новизна исследования заключается в выделении основных проблем управления в среде деятельности национальных меньшинств Украины и путей их решения. Предложенный комплекс мер по управлению позволит осуществить урегулирование и контроль над свободной проектной деятельностью в социокультурной сфере на государственном и региональном уровнях, урегулирование и налаживание законодательной и нормативно-правовой базы Украины в вопросах развития и деятельности национальных меньшинств и улучшения условий их жизни. Актуальність. Технологія соціокультурного проектування має широкий спектр застосування до кожного сегменту інтернаціоналізації держави, в якій ми проживаємо. Вивченню питань щодо діяльності у сфері розвитку національних меншин та спільнот України приділяється багато уваги з моменту прийняття Україною незалежності. Багатогранність та мультикультурність України дає змогу пропонувати нам нову систему діяльності та розвитку галузі культури й вивести культурну політику держави на новий рівень. Мета і методи. Метою статті є розробка системи управління та організаційного комплексу соціокультурного проектування у внутрішньому середовищі діяльності національних меншин. Методологія дослідження ґрунтується на принципі культурно-історичного й аналітичного підходів, які дозволяють висвітлювaти соціокультурний процес середовища національних меншин України. Використовуються методи: еволюційний, порівняльно-історичний, функціональний. Результати. Основні результати дослідження полягають у виявленні особливостей та специфіки формування системи соціокультурного проектування в середовищі розвитку і діяльності національних меншин України. Висновки та обговорення. Наукова новизна одержаних результатів полягає у виокремленні основних проблем управління в середовищі діяльності національних меншин України та шляхів їх вирішення. Запропонований комплекс заходів щодо управління дозволить здійснити урегулювання і контроль над вільною проектною діяльністю в соціокультурній сфері на державному та регіональному рівнях, урегулювання і налагодження законодавчої та нормативно-правової бази України з питань розвитку й діяльності національних меншин та до покращення умов для їхнього життя.

Introduction. The relevance of the article is due to the current tendencies of rapid development of business processes and the search for universal and effective strategic mechanisms for more effective functioning of social-cultural sphere. Purpose and methods. The purpose of the article is to carry out a thorough theoretical analysis, systematization and generalization of scientific provisions on strategic management problems in order to find universal strategic solutions for enterprises in the context of tourism. Scientific analysis is carried out by methods of analysis and synthesis, situational, analytical, comparative and statistical. Results. The multifaceted views of scientists on the concept of “strategic alternatives” are considered. The statistical analysis of the dynamics of the development of the tourist services market in Ukraine is carried out. The role of strategic indicators in the activity of enterprises of the social-cultural sphere through the lens of tourism enterprise is investigated. The interdependence of strategic alternatives and strategic goals of enterprises is proved. Conclusions and discussion. Strategic indicators are one of the most important indicators of the activity of enterprises, the results of which most effectively demonstrate the effectiveness of implementing the current strategy or strategic alternatives. The criteria for selecting strategic indicators, which are universal and can be used by enterprises of different types in the social-cultural sphere, have been systematized. The scientific novelty lies in the argumentation of the interdependence of strategic alternatives and strategic goals on the example of the tourism industry enterprise and the modification of the multi criteria approach to the choice of strategic indicators of organizational and economic development of enterprises. The practical importance of the study in bringing in the level of specific methods and recommendations of a flexible, adaptive mechanism for the formation of strategic alternatives and their optimization. Введение. Актуальность статьи обусловлена современными тенденциями стремительного развития бизнес-процессов и поиском универсальных и действенных стратегических механизмов для более эффективного функционирования социокультурной сферы. Цель и методы. Целью статьи является осуществление основательного теоретического анализа, систематизация и обобщение научных положений по проблемам стратегического менеджмента в целях нахождения универсальных стратегических решений для предприятий в контексте деятельности туристической сферы. Научный анализ осуществлен методами анализа и синтеза, ситуационного, аналитического, сравнительного и статистического. Результаты. Рассмотрены многоаспектные взгляды ученых на становление понятия «стратегические альтернативы». Осуществлен статистический анализ динамики развития рынка туристических услуг в Украине. Исследована роль стратегических индикаторов в деятельности предприятий социокультурной сферы сквозь призму туристического предприятия. Доказана взаимозависимость стратегических альтернатив и стратегических целей предприятий. Выводы и обсуждение. Стратегические индикаторы – одни из важнейших показателей деятельности предприятий, результаты которых оптимально демонстрируют эффективность реализации действующей стратегии или стратегических альтернатив. Систематизированы критерии отбора стратегических индикаторов, которые являются универсальными и могут использоваться предприятиями разного типа в социокультурной сфере. Научная новизна заключается в аргументированности взаимозависимости стратегических альтернатив и стратегических целей на примере туристической отрасли и модифицировании поликритериального подхода к выбору стратегических индикаторов организационно-экономического развития предприятий. Практическое значение исследования проявляется в доведении до уровня конкретных методик и рекомендаций гибкого адаптивного механизма формирования стратегических альтернатив и их оптимизация. Вступ. Актуальність статті обумовлена сучасними тенденціями стрімкого розвитку бізнес-процесів і пошуком універсальних та дієвих стратегічних механізмів для більш ефективного функціонування соціокультурної сфери. Мета і методи. Метою статті є здійснення ґрунтовного теоретичного аналізу, систематизація і узагальнення наукових положень з проблем стратегічного менеджменту в цілях знаходження універсальних стратегічних рішень для підприємств у контексті діяльності туристичної сфери. Науковий аналіз здійснено методами аналізу та синтезу, ситуаційного, аналітичного, порівняльного і статистичного. Результати. Розглянуто багатоаспектні погляди науковців на становлення поняття «стратегічні альтернативи». Здійснено статистичний аналіз динаміки розвитку ринку туристичних послуг в Україні. Досліджено роль стратегічних індикаторів у діяльності підприємств соціокультурної сфери крізь призму туристичного підприємства. Доведено взаємозалежність стратегічних альтернатив і стратегічних цілей підприємств. Висновки та обговорення. Стратегічні індикатори – одні з найважливіших показників діяльності підприємств, результати яких оптимально демонструють ефективність реалізації діючої стратегії або ж стратегічних альтернатив. Систематизовано критерії відбору стратегічних індикаторів, що є універсальними і можуть використовуватись підприємствами різного типу в соціокультурній сфері. Наукова новизна полягає в аргументованості взаємозалежності стратегічних альтернатив і стратегічних цілей на прикладі підприємства туристичної галузі й модифікуванні полікритеріального підходу до вибору стратегічних індикаторів організаційно-економічного розвитку підприємств. Практичне значення дослідження виявляється в доведенні до рівня конкретних методик і рекомендацій гнучкого адаптивного механізму формування стратегічних альтернатив та їх оптимізація.

Актуальность. В настоящее время наблюдается переориентация ценностей из сферы труда в сферу потребления, досуга и развлечений. Именно такими и являются торгово-развлекательные центры. Актуальность нашего исследования обусловлена изучением нового феномена в пространстве современного города – торгово-развлекательного центра, который быстро превратился в самое популярное среди наших соотечественников место отдыха. Цель и методы. Целью статьи является показать и проанализировать ресурсы стратегического менеджмента для успешной деятельности развлекательной составляющей в деятельности торгово-развлекательных центров. Методом исследования является структурный анализ, а также сравнительный и системный подходы. Результаты. Торгово-развлекательные центры являются фактором социализации общества, выступают как эффективный способ развития культурно-досуговой деятельности и являются объектами для поиска современных инновационных технологий, реализуемых через ресурсы стратегического менеджмента. Выводы и обсуждение. Показана необходимость создания многофункционального, многопланового, динамического и креативного пространства на базе торгово-развлекательных центров, где фактором дальнейшего развития является совершенствование досугового обслуживания населения. Научная новизна исследования заключается в актуализации нематериальных ресурсов: социального партнерства, социального капитала, исторической памяти и символических ресурсов. Практическое значение полученных результатов может быть использовано для презентации торгово-развлекательных центров как одного из вариантов транслятора культуры. Actuality. Nowadays there is a reorientation of values from the sphere of work into the sphere of consumption, leisure and entertainment. Shopping and entertainment centers are namely such a place. The relevance of our research arises from the study of a new phenomenon in the area in a modern city – a shopping and entertainment center, which is quickly turned into the most popular recreation center among our compatriots. Purpose and methods. The purpose of the article is to show and to analyze the resources of strategic management for the successful activity in the entertainment component of shopping and entertainment centers. The research method is a structural analysis, as well as comparative and systematic approaches. Results. Shopping and entertainment centers are a factor in the socialization of society, serve as an effective way to develop cultural and leisure activities and they are the objects for finding modern innovative technologies that are implemented through the resources of strategic management. Conclusions and discussion. The necessity of creation of multifunctional, multifaceted, dynamic and creative space on the basis of shopping and entertainment centers has been shown, where improvement of leisure services of the population is a factor of further development. The scientific novelty of the results is to update the intangible resources: social partnership, social capital, historical memory and symbolic resources. Practical significance appears in the presentation of shopping and entertainment centers as cultural translators. Актуальність. У наш час спостерігається переорієнтація цінностей зі сфери праці у сферу споживання, дозвілля та розваг. Саме таким осередком і є торгівельно-розважальні центри. Актуальність нашого дослідження обумовлена вивченням нового феномену в просторі сучасного міста – торгівельно-розважальний центр, який швидко перетворився на найпопулярніший серед наших співвітчизників заклад відпочинку. Мета і методи. Метою статті є показати та проаналізувати ресурси стратегічного менеджменту для успішної діяльності розважальної складової торгівельно-розважальних центрів. Методом дослідження є структурний аналіз, а також порівняльний та системний підходи. Результати. Торгівельно-розважальні центри є фактором соціалізації суспільства, виступають як ефективний спосіб розвитку культурно-дозвіллєвої діяльності та є об’єктами для пошуку сучасних інноваційних технологій, які реалізуються через ресурси стратегічного менеджменту. Висновки та обговорення. Показана необхідність створення багатофункціонального, багатопланового, динамічного та креативного простору на базі торгівельно-розважальних центрів, де чинником подальшого розвитку є удосконалення дозвіллєвого обслуговування населення. Наукова новизна одержаних результатів полягає в актуалізації нематеріальних ресурсів: соціального партнерства, соціального капіталу, історичної пам’яті та символічних ресурсів. Практичне значення одержаних результатів може бути використано для презентації торгівельно-розважальних центрів як одного з варіантів транслятора культури.

Actuality. Today, the entire infrastructure in the field of culture and art is dependent on the authorities and it is in a permanent state of expectation for further structural changes. Such a management system is based only on the search for opportunities, while avoiding the organization of impulse from below, a peculiar pressure on the authorities, in order to formulate reasoned and effective proposals, which determines the relevance of the study. Purpose and methods. The purpose of the article is to explore the processes of transformation in the system of strategic management in the field of culture during the Ukraine's independence formation. The article has used empirical and systematic approaches, according to which the processes of management in the field of culture currently used, they are analyzed in the relationship and development. Methods of analysis and synthesis are also used. Results. During the analysis of evolution, in particular, the main factors of development, the system of strategic management in the field of culture, the key periods have been distinguished, which are characterized by certain factors of development and inhibition. The presence of transformation processes during the formation of Ukraine's independence for today is noted. Conclusions and discussion. The scientific novelty of the obtained results is to isolate and systematize the characteristic factors of development and inhibition of the creation of a strategic management system in the cultural field. Four classification of the regions are allocated, which makes it possible to decide on the expediency of further investments in cultural development. The use of the proposed approaches and practical recommendations will enhance the effectiveness of strategic management in the cultural field. Актуальность. Сегодня вся инфраструктура области культуры и искусства зависит от органов власти и находится в перманентном состоянии ожидания относительно дальнейших структурных сдвигов. Такая система управления базируется только на поисках возможности, избегая при этом организации импульса снизу, своеобразного давления на органы власти с целью формирования аргументированных и действенных предложений, что обусловливает актуальность исследования. Цель и методы. Цель статьи – исследование процессов трансформации системы стратегического управления в области культуры на протяжении становления независимости Украины. В исследовании использованы эмпирический и системный подходы, согласно которым процессы управления в области культуры, применяемые в настоящее время, проанализированы во взаимосвязи и развитии. Также использованы методы анализа и синтеза. Результаты. В ходе анализа эволюции, в частности главных факторов развития, системы стратегического управления в области культуры были выделены ключевые периоды, которым характерны те или иные факторы развития и торможения. Отмечено наличие трансформационных процессов на протяжении становления независимости Украины по сей день. Выводы и обсуждение. Научная новизна исследования заключается в выделении и систематизации характерных факторов развития и торможения создания системы стратегического управления в области культуры. Выделены четыре классификационные группы регионов, что позволяет принимать решение о целесообразности дальнейших инвестиций в развитие культуры. Использование предложенных подходов и практических рекомендаций позволит повысить эффективность стратегического управления в области культуры. Актуальність. Сьогодні вся інфраструктура галузі культури та мистецтва залежна від органів влади й перебуває у перманентному стані очікування щодо подальших структурних зрушень. Така система управління базується лише на пошуках можливості, уникаючи при цьому організації імпульсу знизу, своєрідного тиску на владні органи, з метою формування аргументованих і дійових пропозицій, що обумовлює актуальність дослідження. Мета і методи. Мета статті – дослідження процесів трансформації системи стратегічного управління в галузі культури впродовж становлення незалежності України. У дослідженні використано емпіричний і системний підходи, згідно з якими процеси управління у галузі культури, що застосовуються нині, проаналізовано у взаємозв’язку та розвитку. Також використано методи аналізу та синтезу. Результати. У ході аналізу еволюції, зокрема головних чинників розвитку, системи стратегічного управління в галузі культури було виокремлено ключові періоди, яким характерні ті чи інші фактори розвитку й гальмування. Відмічено наявність трансформаційних процесів упродовж становлення незалежності України до сьогодні. Висновки та обговорення. Наукова новизна одержаних результатів полягає у виокремленні та систематизації характерних факторів розвитку й гальмування створення системи стратегічного управління в галузі культури. Виділено чотири класифікаційні групи регіонів, що дає змогу ухвалювати рішення про доцільність подальших інвестицій у розвиток культури. Використання запропонованих підходів та практичних рекомендацій дозволить підвищити ефективність стратегічного управління в галузі культури.

Actuality. Our century makes its own adjustments to the understanding of the processes occurring both within the studied cultural entities and in the orbit of their interaction with each other, which is especially actual during the period of transitional and crisis management tendencies at the turn of the millennia. Purpose and methods. The purpose of the article is to determine the universal significance of Eastern and Western cultural-civilizational and state-administrative traditions, as well as the possibility of their organic synthesis in the Ukrainian model of public management. The methodology of the research based on analysis, synthesis, historical, dialectical, abstract-logical and system-structural method involving comparativistics. Results. The research was implemented not in the traditional manner of retrospecting historical connotations and paradigms, but first of all in the form of studying the synergistic component of the superstructural mechanisms, notably the comprehension of the most significant metaphysical determinants that have an essential impact on all spheres of cultural, socio-political and managerial activity of the modern West and East. The Japanese and American models are involved as exemplary advanced management practices. Conclusions and discussion. Despite the conservatism of nationalist traditions and religious order, the East turned out to be more flexible and agile in the management of state and public organizations. Slavic culture at the worldview level imbibed rationalism, pragmatism and personalism of the West along with cordocentrism, existentiality and introversion of the East. The synthesis of individualistic American and collectivistic Japanese management models, as well as their further integration into Ukrainian administrative and social-psychological matrix of personnel management is proposed as a scientific novelty. The practical significance of the work lies in the possibilities of applying these developments in the activities of subjects of economic and socio-cultural sphere. Актуальность. Наш век вносит свои коррективы в понимание процессов, происходящих как внутри исследуемых культурных образований, так и в орбите их взаимодействия друг с другом, что особенно актуально в период переходных и кризисных управленческих тенденций на изломе тысячелетий. Цель и методы. Цель статьи – в определении общечеловеческой значимости восточной и западной культурно-цивилизационных и государственно-управленческих традиций, а также возможности их органического синтезирования в украинскую модель общественного менеджмента. Методологической основой исследования стали анализ, синтез, исторический, диалектический, абстрактно-логический и системно-структурный методы с привлечением компаративистики. Результаты. Исследование проведено не в традиционном ключе ретроспекции исторических коннотаций и парадигм, а, в первую очередь, в форме изучения синергетической составляющей надстроечных механизмов, то есть осмысления наиболее значимых метафизических детерминант, которые оказывают существенное влияние на все сферы культурной, общественно-политической и управленческой деятельности современного Запада и Востока. Как образцово-передовые практики менеджмента задействованы японская и американская модели. Выводы и обсуждение. Несмотря на консервативность националистических традиций и религиозного уклада, Восток оказался более гибким и подвижным в вопросах менеджмента государственных и общественных организаций. Славянская культура на мировоззренческом уровне впитала в себя вместе с кордоцентризмом, экзистенциальностью и интровертностью Востока рационализм, прагматизм и персонализм Запада. В качестве научной новизны предложен синтез индивидуалистической американской и коллективистической японской моделей управления, а также их дальнейшая интеграция в украинские административные и социально-психологические матрицы управления персоналом. Практическое значение работы заключается в возможностях применения данных разработок в деятельности субъектов хозяйственной и социокультурной сферы. Актуальність. Наше століття вносить свої корективи в розуміння процесів, що відбуваються як усередині досліджуваних культурних утворень, так і в орбіті їх взаємодії одне з одним, що особливо актуально в період перехідних і кризових управлінських тенденцій на зламі тисячоліть. Мета і методи. Мета статті – у визначенні загальнолюдської значущості східної і західної культурно-цивілізаційних і державно-управлінських традицій, а також можливості їх органічного синтезування в українську модель суспільного менеджменту. Методологічною основою дослідження стали аналіз, синтез, історичний, діалектичний, абстрактно-логічний і системно-структурний метод із залученням компаративістики. Результати. Дослідження проведено не в традиційному ключі ретроспекції історичних конотацій і парадигм, а насамперед у формі вивчення синергетичної складової надбудовних механізмів, тобто осмислення найбільш значущих метафізичних детермінант, які мають істотний вплив на всі сфери культурної, суспільно-політичної та управлінської діяльності сучасного Заходу і Сходу. Як зразково-передові практики менеджменту задіяні японська та американська моделі. Висновки та обговорення. Незважаючи на консервативність націоналістичних традицій і релігійного укладу, Схід виявився більш гнучким і рухомим у питаннях менеджменту державних та суспільних організацій. Слов’янська культура на світоглядному рівні увібрала в себе разом із кордоцентризмом, екзистенційністю та інтровертністю Сходу раціоналізм, прагматизм і персоналізм Заходу. Як наукову новизну запропоновано синтез індивідуалістичної американської й колективістської японської моделей управління, а також їх подальшу інтеграцію в українські адміністративні та соціально-психологічні матриці управління персоналом. Практичне значення роботи полягає в можливості застосування цих розробок у діяльності суб’єктів господарської та соціокультурної сфери

Actuality. Relevance is conditioned by the demand for the manager training who are capable to solve tasks at the level of modern requirements for managing project activities in the socio-cultural sphere. Purpose and methods. The aim is to determine the peculiarities of forming the psychological readiness of the future manager to manage the project activity, as well as to establish its relationship with the success of this activity and the professionalism of the manager. Methods of research: analysis and generalization of general theoretical positions on management theories, in particular project activity, separate aspects of psychological readiness of managers for professional activity; the classification and systematization of the components of the structure of the manager's psychological readiness for project management. Results. The essence of psychological manager readiness for project management has been determined; its main components; qualities that can characterize it; components of the mechanism of its formation. The personal factors of efficient functioning of the project management system management system are singled out. Conclusions and discussion. The complexity and multidimensionality of the structure of the psychological readiness of future managers for project management with such functionally interconnected and interdependent components as value-motivational, cognitive-evaluative, operative-reflexive, personally affective. Scientific novelty consists in revealing the relationship of the specified readiness with the factors of effective functioning of the project management system. The research results provide opportunities for defining a set of measures to optimize the psychological readiness for professional activity in the learning process, as well as identifying the indicators of the formation of the future manager's psychological readiness for project management. Актуальность обусловлена необходимостью подготовки менеджеров, способных решить поставленные задачи на уровне современных требований к управлению проектной деятельностью в социокультурной сфере. Цель и методы. Цель состоит в определении особенностей формирования психологической готовности будущего менеджера к управлению проектной деятельностью, а также в установлении ее взаимосвязи с успешностью этой деятельности и профессионализмом менеджера. Методы исследования: анализ и обобщение общетеоретических положений в теориях управления, в частности проектной деятельностью, отдельных аспектов психологической готовности менеджеров к профессиональной деятельности; классификация и систематизация составляющих структуры психологической готовности менеджера к управлению проектами. Результаты. Определена сущность психологической готовности менеджера к управлению проектами; ее основные составляющие; характеризующие ее качества; компоненты механизма ее формирования. Выделены личностные факторы эффективного функционирования системы управления проектной деятельностью. Выводы и обсуждение. Раскрыта сложность и многоаспектность структуры психологической готовности будущих менеджеров к управлению проектами с такими функционально связанными между собой и взаимообусловленными компонентами, как ценностно-мотивационный, когнитивно-оценочный, операционно-рефлексивный, личностно-аффективный. Научная новизна заключается в выявлении взаимосвязи обозначенной готовности с факторами эффективного функционирования системы управления проектной деятельностью. Результаты исследования дают возможности для определения комплекса мероприятий по оптимизации психологической готовности к профессиональной деятельности в процессе обучения, а также выявление показателей сформированности психологической готовности будущего менеджера к управлению проектной деятельностью. Актуальність зумовлена необхідністю підготовки менеджерів, здатних вирішити поставлені завдання на рівні сучасних вимог до управління проектною діяльністю у соціокультурній сфері. Мета і методи. Мета полягає у визначенні особливостей формування психологічної готовності майбутнього менеджера до управління проектною діяльністю, а також у встановленні її взаємозв’язку з успішністю цієї діяльності та професіоналізмом менеджера. Методи дослідження: аналіз та узагальнення загальнотеоретичних положень із теорій управління, зокрема проектною діяльністю, окремих аспектів психологічної готовності менеджерів до професійної діяльності; класифікація та систематизація складових структури психологічної готовності менеджера до управління проектами. Результати. Визначено сутність психологічної готовності менеджера до управління проектами; її основні складові; якості, що можуть її характеризувати; компоненти механізму її формування. Виокремлено особистісні фактори ефективного функціонування системи управління проектною діяльністю. Висновки та обговорення. Розкрито складність і багатоаспектність структури психологічної готовності майбутніх менеджерів до управління проектами з такими функціонально пов’язаними між собою та взаємозумовленими компонентами, як ціннісно-мотиваційний, когнітивно-оцінний, операційно-рефлексивний, особистісно-афективний. Наукова новизна полягає у виявленні взаємозв’язку означеної готовності з факторами ефективного функціонування системи управління проектною діяльністю. Результати дослідження надають можливості для визначення комплексу заходів щодо оптимізації психологічної готовності до професійної діяльності у процесі навчання, а також виявлення показників сформованості психологічної готовності майбутнього менеджера до управління проектною діяльністю.

Actuality. The article is devoted to problem aspects of management and management-education. The urgency in the article is conditioned by the fact that at the moment management pays special attention, as the main factor of productive activity of enterprises. Accordingly, the concept of training managers in modern conditions requires some changes. Purpose and methods. The aim of this article is to carry out a thorough theoretical analysis, systematization and synthesis of scientific provisions on management and management education with a view to revealing the laws of their origin, development and application in the real sector of the economy. An aspect approach to the study of management problems identified a number of methods of scientific analysis, including: the method of analysis and synthesis, historical, analytical, situational, comparative methods. Results. Analyzed and deepened theoretical views on well-known positions of essential characteristics of categories of general and socio-cultural management; new principles of management of socio-cultural activity are singled out; a modified system of managerial competences for socio-cultural activities. Conclusions and discussion. The specificity of foreign experience in the meteorologist’s activity must be adapted creatively to domestic conditions, drawing on already existing and generalized data on the theory and practice of management in countries with market economies and on their own empirical results. The scientific novelty of the obtained results consists in generalization of scientific representations concerning the prerequisites for the effectiveness of training managers based on the foreign experience generalization, which allows transforming the best educational practices and practical requests in the socio-cultural business environment in the formation of the strategy. The practical significance of the article is that the theoretical positions of the study have been brought to the level of specific methods and recommendations. Актуальность. Статья посвящена проблемным аспектам менеджмента и менеджмент-образования. Актуальность статьи объясняется тем, что сейчас менеджменту уделяется особое внимание как основному фактору результативной деятельности предприятий. Соответственно концепция подготовки менеджеров в современных условиях требует определенных изменений. Цель и методы. Целью этой статьи является осуществление основательного теоретического анализа, систематизация и обобщение научных положений по проблемам менеджмента и менеджмент-образования в целях выявления закономерностей их возникновения, развития и применения в реальном секторе экономики. Аспектный подход к исследованию проблем менеджмента определил ряд методов научного анализа, среди которых: метод анализа и синтеза, исторический, аналитический, ситуационный, сравнительный методы. Результаты. Проанализированы и углублены теоретические взгляды на общеизвестные положения сущностных характеристик категорий общего и социокультурного менеджмента; выделены новые принципы управления социокультурной деятельностью; модифицирована система компетенций менеджеров для социокультурной деятельности. Выводы и обсуждение. Специфику зарубежного опыта деятельности менеджера необходимо творчески адаптировать к отечественным условиям, опираясь при этом на уже имеющиеся и обобщенные данные о теории и практике управления в странах с рыночной экономикой и на собственные эмпирические результаты. Научная новизна исследования заключается в обобщении научных представлений касательно предпосылок результативности подготовки менеджеров на основе обобщения опыта зарубежных стран, что позволяет трансформировать лучшие образовательные практики и практические запросы социокультурной бизнес-среды при формировании стратегии. Практическое значение статьи проявляется в том, что теоретические положения исследования доведены до уровня конкретных методик и рекомендаций. Актуальність. Стаття присвячена проблемним аспектам менеджменту і менеджмент-освіти. Актуальність статті зумовлюється тим, що на разі менеджменту приділяється особлива увага як основному фактору результативної діяльності підприємств. Відповідно концепція підготовки менеджерів у сучасних умовах потребує певних змін. Мета і методи. Метою цієї статті є здійснення ґрунтовного теоретичного аналізу, систематизація і узагальнення наукових положень із проблем менеджменту і менеджмент-освіти в цілях виявлення закономірностей їх виникнення, розвитку і застосування в реальному секторі економіки. Аспектний підхід до дослідження проблем менеджменту визначив низку методів наукового аналізу, серед яких: метод аналізу і синтезу, історичний, аналітичний, ситуаційний, порівняльний методи. Результати. Проаналізовано та поглиблено теоретичні погляди на загальновідомі положення сутнісних характеристик категорій загального та соціокультурного менеджменту; виокремлені нові принципи управління соціокультурною діяльністю; змодифікована система компетенцій менеджерів для соціокультурної діяльності. Висновки та обговорення. Специфіку зарубіжного досвіду діяльності менеджера необхідно творчо адаптувати до вітчизняних умов, спираючись при цьому на вже наявні й узагальнені дані про теорію і практику управління в країнах із ринковою економікою і на власні емпіричні результати. Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні наукових уявлень стосовно передумов результативності підготовки менеджерів на основі підсумовування досвіду зарубіжних країн, що дозволяє трансформувати кращі освітні практики та практичні запити соціокультурного бізнес-середовища при формування стратегії. Практичне значення статті виявляється в тому, що теоретичні положення дослідження доведено до рівня конкретних методик і рекомендацій.