search
Include:
28 Research products, page 1 of 3

  • Article

10
arrow_drop_down
Relevance
arrow_drop_down
  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Introduction. The relevance of the research lies in understanding the approaches to building the career of novice artists by determining popularity strategies for modern music performers, criteria and indicators of popularity, as well as ways of forming their popularity. The digitalization process in the music and record industries has transformed production and consumption model of a music product and, therefore, has changed the strategies for gaining popularity for an artist. Purpose and methods. The purpose of the article is to investigate the popular strategies of a contemporary music artist and define them according to the levels of popularity in correlation with the scale of market coverage. The methodological basis of the research is a systematic approach, as well as general scientific, historical, and logical methods were used. Results. Popularity strategies of a modern music artist are implemented on two levels: local – in the digital world of social networks and streaming platforms; and national – with the involvement of PR events and the implementation of a communication campaign on major media. Popularity strategies have basic, monitoring, and effective popularity criteria with specific indicators. Conclusions. The scientific novelty of the research is the determination of popularity strategies of a modern music artist at two levels: local and national, and formulating their differences according to the criteria of the target audience, conducting a communication campaign, using marketing tools, and placing releases. The practical significance of the obtained results is their usage in the process of developing a marketing strategy for artists, in particular, beginners, to enter the music market and quickly monetize their creativity. Вступ. Актуальність дослідження полягає у розумінні підходів до побудови кар’єри артистів-початківців шляхом визначення стратегій популярності для сучасних музичних виконавців, критеріїв і показників популярності, а також шляхів формування їх популярності. Процес діджиталізації в музичній та звукозаписуючій індустріях трансформував модель виробництва і споживання музичного продукту, а, отже, змінив і стратегії набуття артистом популярності. Мета і методи. Метою статті є дослідження стратегій популярності сучасного музичного артиста та їх визначення відповідно до рівнів популярності в кореляції з масштабами охоплення ринку. Методологічною основою дослідження є системний підхід, а методами виступили загально-наукові та історико-логічний. Результати. Стратегії популярності сучасного музичного артиста реалізуються на двох рівнях: локальному – в цифровому світі соціальних мереж і стрімінгових платформах; та національному – із залученням піар-заходів і реалізації комунікаційної кампанії на великих медіа. Стратегії популярності мають основні, моніторингові й результативні критерії популярності з конкретними показниками. Висновки. Наукова новизна результатів дослідження полягає у визначенні стратегій популярності сучасного музичного артиста двох рівнів: локального та національного; й формулюванні їх відмінностей за критеріями цільової аудиторії, ведення комунікаційної кампанії, застосування маркетингових інструментів та розміщення релізів. Практичне значення отриманих результатів полягає у використанні останніх у процесі розробки маркетингової стратегії для артистів, зокрема початківців, задля виходу на музичний ринок та швидкої монетизації своєї творчості.

  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Introduction. The relevance of studying the problem of the formation of a person's psychological stability and his choice of coping strategies for overcoming difficult life and professional situations in a state of uncertainty and social challenges is due to the “social demand” on the part of modern managers-practitioners. Purpose and methods. The purpose of this article is the theoretical analysis of the psychological stability phenomenon as a personal property, and the justification of its interdependence with the coping strategies chosen by the individual in everyday and professional environment. The methodological basis of this research is a genetic-psychological approach to the study of the possessive behaviour phenomenon. Research results. The theoretical and methodological analysis of the problem of forming the psychological stability of a fashion business manager is carried out. Coping strategies are described as tools for realizing the psychological stability in managing fashion business. Psychological stability is considered as an open system, the level of development of which is manifested in professional activity and is a synthesis of individual qualities. Conclusions. The scientific novelty consists in deepening the understanding of the psychological stability importance for the effectiveness of managerial decision-making by managers in fashion business field. The practical significance of research results lies in the possibility of choosing optimal coping strategies in professional life through students training, who master educational programmes with a powerful practical component. Вступ. Актуальність вивчення проблеми формування психологічної стійкості людини і вибору нею копінг-стратегій для подолання складних життєвих та професійних ситуацій зумовлена «соціальним запитом» сучасних управлінців-практиків креативних індустрій. Мета і методи. Метою статті є теоретичний аналіз феномена психологічної стійкості як особистісної властивості й обґрунтування її взаємозалежності від обраних особистістю копінг-стратегій у життєвому та професійному середовищі. Методологічною основою дослідження є генетично-психологічний підхід до вивчення феномену опанувальної поведінки. Результати. Розкрито сутність проблеми формування психологічної стійкості менеджера фешн-бізнесу у зв’язку з виконанням ним низки професійних управлінських і комунікаційних ролей, функцій та завдань. Доведено, що психологічна стійкість є складником професійної стійкості, відкритою системою, рівень розвитку якої виявляється у професійній діяльності та являє собою синтез окремих якостей. Обґрунтовано роль розвитку психологічної стійкості в ефективному функціонуванні менеджерів як стимулу, чинника й показника професійної реалізації та зростання. Висновки. Наукова новизна полягає в поглибленні розуміння значення психологічної стійкості для ефективності прийняття управлінських рішень менеджерами у сфері фешн-бізнесу. Практична значимість результатів полягає в можливості обрання оптимальних копінг-стратегій у професійному житті через навчання студентів, що опановують освітні програми з потужним практичним компонентом.

  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Introduction.Business ethics is one of the most pressing problems for societies with a developed market economy. Its emergence is driven by the growing influence of business on political, economic, and socio-cultural processes, the vector of which is not necessarily favorable for humanity, especially today, when business is moving to the global level, and national social structures remain at the local level. Purpose and methods. The purpose of the article is to substantiate the theoretical principles of business ethics in the organization of society life, the use of which will provide an opportunity to integrate into the system of public and private administrationof the ethical component and, on this basis, to harmonize the relationship betweenbusiness and society. The methodological basis of the study is the dialectical principleof cognition, systemic, historical, and cultural approaches to the study of the interactionbetween business and society. Results. The socio-cultural sources, content, and formsof business ethics of “Service” are clarified: charity, philanthropy, economic development. The content of business ethics “Social Responsibility”, the scope and forms of its application, and current problems of ethical control have been determined. The moral prerequisites and ethical dimensions of business life are established, and the ways of maintaining business ethics in society are substantiated. Conclusions. The scientific novelty of the research results lies in the systemic and cultural deepening of theunderstanding of the essence, role, and importance of business ethics in the organization of society life. The significance of the study is revealed in the addition of science to new theoretical provisions on business ethics, as well as the possibility of using them in the process of training entrepreneurs and managers of business organizations. Вступ. Етика бізнесу є однією з найбільш актуальних проблем для суспільств із розвиненою ринковою економікою. Її виникнення обумовлено зростаючим впливом бізнесу на політичні, економічні та соціально-культурні процеси, вектор якого не обов’язково сприятливий для людства, особливо сьогодні, коли бізнес переміщається на глобальний рівень, а національні суспільні структури залишаються на локальному. Мета і методи. Мета статті – обґрунтування теоретичних засад бізнес-етики в організації життєдіяльності суспільства, використання яких надасть можливість інтегрувати в систему державного і приватного управління етичну складову й на цій основі гармонізувати взаємовідносини між бізнесом та суспільством.Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, історичний, культурологічний підходи до вивчення взаємодії бізнесу та суспільства.Результати. З’ясовано соціально-культурні витоки, зміст і форми бізнес-етики «Служіння»: благодійність, меценатство, розвивання економіки. Визначено зміст бізнес-етики «Соціальна відповідальність», сфери і форми її застосування та сучасні проблеми етичного контролю. Встановлено моральні передумови й етичні виміри ділового життя та обґрунтовано способи підтримання ділової етики в суспільстві. Висновки. Наукова новизна результатів дослідження полягає у системно-культурологічному поглибленні розуміння сутності, ролі та значення бізнес-етики в організації життєдіяльності суспільства. Значущість дослідження виявляється у доповненні науки новими теоретичними положеннями про бізнес-етику, а також у можливості використання їх у процесі підготовки підприємців та менеджерів бізнес-організацій.

  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Introduction. The relevance of the research is determined by the growing role of culture and cultural diplomacy as a tool of special (“soft”) power in foreign policy and economic relations between countries in the conditions of globalization, virtualization and digitalization of society. Purpose and methods. The purpose of the article is to identify the features of international exchanges and the spread of popular culture as the main directions of cultural diplomacy in the United States and Japan, in historical retrospect and at the present stage. The methodological basis of the study is a dialectical, systematic and interdisciplinary approach to the study of the phenomenon and processes of cultural diplomacy in developed countries. Results. The essence of the concept of “cultural diplomacy” is revealed. The peculiarities of the cultural policy of the developed countries of the West and the East are analyzed using the example of the foreign policy of the United States of America and Japan. The main tools and mechanisms of cultural diplomacy are considered in historical retrospect and at the present stage. The specifics of the implementation of the main directions of cultural diplomacy by the leading countries of the world in the first decades of the 21st century have been revealed. Conclusions. Based on the analysis of the main directions of cultural diplomacy of the United States and Japan, it can be stated that the states pay special attention to the spread of popular culture abroad and international exchanges in order to arouse the interest of the younger generation in their own culture around the world. Cultural exchange in this context is a form of dialogue between states and can contribute to improving the climate of interstate relations, creating preconditions for the develop-ment of interaction in the long term. Вступ. Актуальність дослідження зумовлена зростаючою роллю культури та культурної дипломатії як інструменту особливої («м’якої») сили у зовнішньополітичних і економічних відносинах між країнами в умовах глобалізації, віртуалізації та діджиталізації соціуму. Мета і методи. Мета статті полягає у виявленні особливостей реалізації міжнародних обмінів й поширення масової культури як основних напрямів культурної дипломатії в США і Японії, в історичній ретроспективі та на сучасному етапі. Методологічною основою дослідження є діалектичний, системний і міждисциплінарний підходи до вивчення явища та процесів культурної дипломатії в розвинутих країнах світу. Результати. Розкрито сутність поняття «культурна дипломатія». Проаналізовано особливості культурної політики розвинутих країни Заходу та Сходу на прикладі зовнішньої політики Сполучених Штатів Америки та Японії. Розглянуто головні інструменти та механізми культурної дипломатії в історичній ретроспективі і на сучасному етапі. Виявлено специфіку реалізації головних напрямів культурної дипломатії провідними країнами світу в перші десятиліття ХХІ ст. Висновки. На основі аналізу основних напрямів культурної дипломатії США та Японії, можна констатувати, що держави приділяють особливу увагу поширенню масової культури за кордоном і міжнародним обмінам з метою викликати інтерес молодого покоління до власної культури по всьому світу. Культурний обмін у цьому контексті виступає у формі діалогу між державами й може посприяти покращенню клімату міждержавних зв’язків, створюючи передумови для розвитку взаємодії в довготривалій перспективі.

  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Introduction. The actual problem of social cohesion development demands appropriate methodology tools which are in the sphere of social synergetics. Thus, theoretical and practical aspects of social self-organization can reveal the drivers of social cohesion and, accordingly, sustainable development of society (in particular, the socio-cultural sphere). Purpose and methods. The article aims to analyze based on synergetic and cognitive approaches mechanisms and drivers of social cohesion, which can be the phenomena and processes of social self-organization. The methods of the article summarize the results of previous studies of social cohesion and suggest the development of further interventions using the methodology of social synergetics. Results. The investigations in the sphere of social synergetics, in particular, social self-organization studies, could be effectively applied in the socio-cultural sphere for the sustainable development of civic society. Conclusions. It was shown that the broadening of socio-cultural space changes the medium of social self-organization by the action of new control parameters on the minds and emotions of the people and respectively of an appearance of new attractors of self-organizations. The competition of the attractors in the non-linear medium can create a new complex structure with dynamic stability when conditions of such concurrence are kept. Global challenges of today require not only researches but also practical methods of implementation of value-based social changes for the development of trust and social cohesion at the different levels of social organization communities. Вступ. Актуальна проблема розвитку соціальної згуртованості потребує відповідного методологічного інструментарію, який розроблено у сфері соціальної синергетики. Так, теоретичні та практичні аспекти соціальної самоорганізації можуть розкрити драйвери соціальної згуртованості і, відповідно, сталого розвитку суспільства (зокрема, соціокультурної сфери). Мета і методи. Стаття має на меті проаналізувати на засадах синергетичного і когнітивного підходів механізми та драйвери соціальної згуртованості, якими можуть виступати явища і процеси соціальної самоорганізації. Методи статті узагальнюють результати попередніх досліджень соціальної згуртованості та пропонують розвиток подальших інтервенцій із застосуванням методології соціальної синергетики. Результати. Дослідження в галузі соціальної синергетики, зокрема соціальної самоорганізації, можуть бути ефективно застосовані у соціокультурному просторі для розвитку соціальної згуртованості та, відповідно, сталого розвитку суспільства. Висновки. Було показано, що розширення соціокультурного простору змінює середовище соціальної самоорганізації за рахунок впливу на свідомість та емоції людей нових керуючих параметрів і, відповідно, появи нових атракторів самоорганізації. Конкуренція атракторів у нелінійному середовищі може створити нові складні структури з динамічною стійкістю за дотримання умов такої конкуренції. Глобальні виклики сьогодення вимагають не лише досліджень, а й практичних методів реалізації соціальних змін, що ґрунтуються на цінностях, розвитку довіри та соціальної згуртованості на різних рівнях соціальної організації спільнот.

  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Introduction. In modern conditions of economic processes, the essence of university management does not meet the requirements of a democratic society. This is especially true of financial management methods. The need to implement budgeting in the university sector is exacerbated by the significant interest of managers and stakeholders in the autonomy of educational institutions. Purpose and methods. The purpose of the article is to substantiate the theoretical and methodological provisions for defining the concept of “budget” in the context of universities with further disclosure of its role and importance in ensuring effective management. The methodological basis was the fundamental provisions of modern economic concepts, a systematic approach, general and special methods. Results. The way of formation of the category “budget” for the university sector is investigated. The peculiarities of the transformation of scientific thought regarding the introduction of the budgeting process at the university are determined. The priority sources of filling the budgets of the universities of the leading countries for further implementation in the domestic system are identified. Conclusions. Formed own vision of the concept of “budget”, “budgeting” for the university sector; the universal model of realization of the process of budgeting in university considering features of educational activity is presented; the priority sources of budget financing in modern universities are defined because of their historical, geographical, and national features of formation and development. Dominant among them are state target expenditures, expenditures from local budgets of territorial communities, financial revenues from autonomous activities, and targeted funding of scientific activities by the state and business agents. Вступ. У сучасних умовах розвитку економічних процесів сутність управління університетами не задовольняє вимоги демократичного суспільства. Це особливо стосується методів управління фінансовим забезпеченням. Необхідність імплементації бюджетування в університетський сектор посилюється значним інтересом управлінців і стейкхолдерів до автономії освітніх закладів. Мета і методи. Мета статті полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних положень щодо визначення поняття «бюджет» у контексті діяльності університетів із подальшим розкриттям його ролі і значення в забезпеченні ефективного управління. Методологічною основою слугували фундаментальні положення сучасних економічних концепцій, системний підхід, загальнонаукові та спеціальні методи. Результати. Досліджено шлях формування категорії «бюджет» для університетського сектору. Визначено особливості трансформації наукової думки щодо запровадження процесу бюджетування в університеті. Ідентифіковано пріоритетні джерела наповнення бюджетів університету провідних країн із метою подальшої імплементації у вітчизняній системі. Висновки. Сформовано власне бачення поняття «бюджет», «бюджетування» для університетського сектору; представлено універсальну модель реалізації процесу бюджетування в університеті з огляду на особливості освітньої діяльності; визначено пріоритетні джерела фінансування бюджетів сучасних університетів з огляду на їх історичні, географічні й національні особливості становлення і розвитку. Домінантними серед них визначено державні цільові видатки, видатки із місцевих бюджетів територіальних громад, фінансові надходження від здійснення автономної діяльності, цільове фінансування наукової діяльності державою та бізнес-агентами.

  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Introduction. In terms of economic relations transformation in Ukraine, entrepreneurship, which today, to a certain extent, goes beyond the scope of usual economic functions and roles, and is a socio-cultural phenomenon with its own history and civilizational specificity, occupies a special place. Given this, it should be considered not only as an economic category but also as a system of values and a special cultural phenomenon. Purpose and methods. The purpose of the article is a theoretical analysis of entrepreneurship as a unique phenomenon, which will deepen the understanding of its essence, socio-cultural dimensions, and strategies at various stages of society's historical development. The methodological basis of the study is the dialectical principle of cognition, systemic, historical, cultural, and interdisciplinary approaches to the study of organizational phenomena in society. Results. The history of the scientific opinion formation about entrepreneurship is considered. Socio-cultural principles and strategies of entrepreneurship are revealed. The cultural and historical factors of the entrepreneur's personality formation have been identified. The entrepreneurship functions and the role of an entrepreneur in society are analyzed. Determinants of activation and prospects for entrepreneurial activity development are determined. Conclusions. The scientific novelty of the research results lies in the cultural deepening of the understanding of the entrepreneurship essence as a unique socio-cultural phenomenon at various stages of the historical development of human society. The significance of the research is manifested in the addition of science with new theoretical provisions on entrepreneurship, as well as in the possibility of using them in the process of professional training of entrepreneurs and managers. Вступ. В умовах трансформації економічних відносин в Україні особливе місце займає підприємництво, яке сьогодні певною мірою виходить за рамки звичайних господарських функцій та ролей і є соціокультурним феноменом зі своєю історією та цивілізаційною специфікою. З огляду на це, його потрібно розглядати не тільки як економічну категорію, але і як систему цінностей та особливе явище культури. Мета і методи. Мета статті – теоретичний аналіз підприємництва як унікального явища, що дозволить поглибити розуміння його сутності, соціокультурних вимірів та стратегій на різних етапах історичного розвитку суспільства. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, історичний, культурологічний і міжпредметний підходи до вивчення організаційних явищ в суспільстві. Результати. Розглянуто історію становлення наукової думки про підприємництво. Розкрито соціокультурні засади і стратегії підприємництва. Виявлено культурно-історичні чинники формування особистості підприємця. Проаналізовано функції підприємництва і ролі підприємця в суспільстві. Визначено детермінанти активізації та перспективи розвитку підприємницької діяльності. Висновки. Наукова новизна результатів дослідження полягає в культурологічному поглиблення розуміння сутності підприємництва як унікального соціокультурного явища на різних етапах історичного розвитку людського суспільства. Значущість дослідження виявляється у доповненні науки новими теоретичними положеннями про підприємництво, а також у можливості використання їх у процесі професійної підготовки підприємців та менеджерів.

  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Вступ. Кардинальні зміни, які сьогодні відбуваються під впливом глобалізації, обумовлюють серйозні претензії до теорії менеджменту, оскільки вона не повністю враховує сутність об’єкта управління – людини, в основі якої лежить культура як щось, що саме по собі ірраціональне й важко виразиме, якщо виразиме взагалі, у скільки-небудь раціональних і вимірних формах. Проте, як виявляється, ні особливого інструментарію, ні розробленої методології роботи з окремою людиною як носієм певної культури в теорії управління немає. У зв’язку з цим актуалізується проблема культури менеджменту. Мета і методи. Мета статті полягає у філософсько-культурологічному осмисленні культури менеджменту як феномену гармонійної організації життєдіяльності суспільства. Методологічною основою дослідження є діалектичний, метафізичний, системний і культурологічний підходи до вивчення організаційних явищ та процесів. Результати. Розглянуто етимологію терміна «культура менеджменту». Визначено пізнавальні ознаки й обґрунтовано узагальнююче означення феномену культури менеджменту. Проаналізовано структурні складові культури менеджменту: раціональна, ірраціональна та емпірична культури. Охарактеризовано якісні рівні культури менеджменту: мистецтво менеджменту, ремесло менеджменту, халтура менеджменту. Висновки. Наукова новизна результатів дослідження полягає у поглибленні розуміння природи феномену культури менеджменту, визначенні його сутності, структурних складових та якісних рівнів. Значущість дослідження виявляється у доповненні науки новими теоретичними положеннями про культуру менеджменту як феномену гармонійної організації життєдіяльності суспільства, а також у можливості використання їх у процесі підготовки менеджерів. Introduction. The radical changes that are taking place today under the influence of globalization lead to serious claims to the theory of management, because it does not fully take into account the essence of the management object – a person based on culture, as something irrational and difficult to express, in general, in some rational and measurable forms. However, as it turns out, there are no special tools or developed methodology for working with an individual as a carrier of a particular culture in management theory. In this regard, the problem of management culture becomes relevant. Purpose and methods. The purpose of the article is a philosophical and cultural understanding of the culture of management as a phenomenon of society's harmonious organization. The methodological basis of the study is dialectical, metaphysical, systemic, and cultural approaches to the study of organizational phenomena and processes. Results. The etymology of the term “management culture” is considered. Cognitive features are determined, and the generalizing definition of the phenomenon of management culture is substantiated. The structural components of management culture are analyzed: rational, irrational, and empirical culture. Conclusions. The scientific novelty of the research results is to deepen the understanding of the nature of the management culture phenomenon and to determine its essence, structural components, and quality levels. The significance of the study is manifested in the addition of science to new theoretical provisions on the culture of management as a phenomenon of harmonious organization of social life, as well as the possibility of using them in managers’ training.

  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Introduction. The management of the modern archival system should be characterized by the fundamental changes in all its areas, aimed at developing functions for the implementation of state policy in the field of digitalization, as well as developing principles of control in the archival information and search system, which will be implemented using digital technologies and will be able to guarantee the delivery of services to citizens. Purpose and methods. The method of the research is the clarification of promising vectors in the implementation of digital infrastructure in the management of archival institutions of Ukraine in the aspect of the implementation of the state policy of digitalization. To achieve this goal and to solve the research problems, the principles of objectivity and information theory and the traditional set of methods were used (method of systematic approach, structural method, method of situational research, methods of analysis and synthesis, methods of sociological, socio-psychological, pedagogical and managerial analysis, the method of survey). Results. The article analyzes the demand for innovative transformations in the archival sphere of Ukraine due to the development of digital technologies. A review of the supply of tools for the single archival information and search database as an element that unites the digitization potential of the archival system of Ukraine and put the system of archival management at the focus of collaboration with stakeholders. Conclusions. Using the new paradigm of archival management together with the implementation of digital infrastructure allows at the same time to improve the process of the archival management system and modernize the main mechanisms, taking into account current challenges. Вступ. Менеджмент сучасної архівної системи має характеризуватися докорінними змінами в усіх її ланках, спрямованими на вироблення функцій щодо реалізації державної політики в галузі цифровізації, а також розроблення принципів контролю в архівній інформаційно-пошуковій системі, що буде реалізована за допомогою цифрових технологій і зможе гарантувати надання послуг громадянам. Мета і методи. Метою дослідження є з’ясування перспективних векторів імплементації засобів цифрової інфраструктури в менеджмент архівних інститутів України в аспекті реалізації державної політики діджиталізації. Для досягнення поставленої мети і вирішення завдань дослідження були використані принципи об’єктивності і теорія інформації, традиційний комплекс методів (метод системного підходу, структурний метод, метод ситуаційного дослідження, методи аналізу і синтезу, методи соціологічного, соціально-психологічного, педагогічного і управлінського аналізу, метод опитування). Результати. У статті проаналізовано запровадження інноваційних перетворень в архівній сфері України із застосування цифрових технологій. Розглянуто питання запровадження інструментарію єдиної архівної інформаційно-пошукової бази даних як елементу, що об’єднає оцифрований потенціал архівної системи України і спростить систему архівного менеджменту у фокусі співпраці зі стейкхолдерами. Висновки. Використання новітньої парадигми архівного менеджменту спільно з імплементацією цифрової інфраструктури дозволить удосконалити процеси системи управління архівною сферою та модернізувати основні її механізми, зважаючи на сучасні виклики.

  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Introduction. Socio-cultural activity managers' training involves students’ mastering and fluent operating the concepts of “cultural landscape” and “semiosphere”, which are used to carry out hermeneutic and semiotic analyses of regional and world culture phenomena. Purpose and methods. The article aims to reveal the main provisions of spatial semiotics and landscape hermeneutics and determine their didactic potential in the context of socio-cultural activity managers' training. Research methods include analyzing cultural, art history, and philosophical literature, theoretical generalization, and synthesis. Results. When analyzing cultural space and cultural phenomena as texts, concepts and terms are used that characterize cultural space as a semiotic system: language, text, metatext, intertextuality, and communication. One of the essential shared objects of spatial semiotics and landscape hermeneutics is the city, the high degree of semioticization determined by such essential features as “doneness” and “artificiality”. Conclusions. Space and culture interact and influence each other. At the same time, spatial categories such as “center”, and “periphery” appear as universal models for describing texts and phenomena of any branch of the cultural sphere. The analysis of landscape and cultural phenomena is carried out according to the parameters of the level of semiotic saturation of the environment; the level of significance of symbolic activity; the intensity of semiotic exchange; level of self-identification. Вступ. Підготовка менеджерів соціокультурної діяльності передбачає оволодіння студентами та вільне оперування поняттями «культурний ландшафт» і «семіосфера», за допомогою яких здійснюється герменевтичний і семіотичний аналіз феноменів регіональної та світової культури. Мета і методи. Мета статті полягає у розкритті основних положень просторової семіотики та ландшафтної герменевтики й визначенні їхнього дидактичного потенціалу в змісті підготовки менеджерів соціокультурної діяльності. Методами дослідження є аналіз культурологічної, мистецтвознавчої, філософської літератури; теоретичне узагальнення та синтез. Результати. При аналізі культурного простору та культурних явищ як текстів, використовуються поняття й терміни, що характеризують культурний простір як семіотичну систему: мова, текст, метатекст, інтертекстуальність, комунікація. Одним із найважливіших спільних об’єктів семіотики простору та ландшафтної герменевтики є місто, високий ступінь семіотизації якого обумовлений такими суттєвими ознаками, як «зробленість» і «штучність». Висновки. Простір і культура взаємодіють і впливають одне на одного. При цьому просторові категорії, такі, як «центр», «периферія» постають в якості універсальних моделей для описання текстів і явищ будь-якої галузі культурної сфери. Аналіз ландшафту і культурних феноменів здійснюється за параметрами рівня семіотичної насиченості середовища; рівня значущості знаково-символічної діяльності; інтенсивності семіотичного обміну; рівня самоідентифікації.

Include:
28 Research products, page 1 of 3
  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Introduction. The relevance of the research lies in understanding the approaches to building the career of novice artists by determining popularity strategies for modern music performers, criteria and indicators of popularity, as well as ways of forming their popularity. The digitalization process in the music and record industries has transformed production and consumption model of a music product and, therefore, has changed the strategies for gaining popularity for an artist. Purpose and methods. The purpose of the article is to investigate the popular strategies of a contemporary music artist and define them according to the levels of popularity in correlation with the scale of market coverage. The methodological basis of the research is a systematic approach, as well as general scientific, historical, and logical methods were used. Results. Popularity strategies of a modern music artist are implemented on two levels: local – in the digital world of social networks and streaming platforms; and national – with the involvement of PR events and the implementation of a communication campaign on major media. Popularity strategies have basic, monitoring, and effective popularity criteria with specific indicators. Conclusions. The scientific novelty of the research is the determination of popularity strategies of a modern music artist at two levels: local and national, and formulating their differences according to the criteria of the target audience, conducting a communication campaign, using marketing tools, and placing releases. The practical significance of the obtained results is their usage in the process of developing a marketing strategy for artists, in particular, beginners, to enter the music market and quickly monetize their creativity. Вступ. Актуальність дослідження полягає у розумінні підходів до побудови кар’єри артистів-початківців шляхом визначення стратегій популярності для сучасних музичних виконавців, критеріїв і показників популярності, а також шляхів формування їх популярності. Процес діджиталізації в музичній та звукозаписуючій індустріях трансформував модель виробництва і споживання музичного продукту, а, отже, змінив і стратегії набуття артистом популярності. Мета і методи. Метою статті є дослідження стратегій популярності сучасного музичного артиста та їх визначення відповідно до рівнів популярності в кореляції з масштабами охоплення ринку. Методологічною основою дослідження є системний підхід, а методами виступили загально-наукові та історико-логічний. Результати. Стратегії популярності сучасного музичного артиста реалізуються на двох рівнях: локальному – в цифровому світі соціальних мереж і стрімінгових платформах; та національному – із залученням піар-заходів і реалізації комунікаційної кампанії на великих медіа. Стратегії популярності мають основні, моніторингові й результативні критерії популярності з конкретними показниками. Висновки. Наукова новизна результатів дослідження полягає у визначенні стратегій популярності сучасного музичного артиста двох рівнів: локального та національного; й формулюванні їх відмінностей за критеріями цільової аудиторії, ведення комунікаційної кампанії, застосування маркетингових інструментів та розміщення релізів. Практичне значення отриманих результатів полягає у використанні останніх у процесі розробки маркетингової стратегії для артистів, зокрема початківців, задля виходу на музичний ринок та швидкої монетизації своєї творчості.

  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Introduction. The relevance of studying the problem of the formation of a person's psychological stability and his choice of coping strategies for overcoming difficult life and professional situations in a state of uncertainty and social challenges is due to the “social demand” on the part of modern managers-practitioners. Purpose and methods. The purpose of this article is the theoretical analysis of the psychological stability phenomenon as a personal property, and the justification of its interdependence with the coping strategies chosen by the individual in everyday and professional environment. The methodological basis of this research is a genetic-psychological approach to the study of the possessive behaviour phenomenon. Research results. The theoretical and methodological analysis of the problem of forming the psychological stability of a fashion business manager is carried out. Coping strategies are described as tools for realizing the psychological stability in managing fashion business. Psychological stability is considered as an open system, the level of development of which is manifested in professional activity and is a synthesis of individual qualities. Conclusions. The scientific novelty consists in deepening the understanding of the psychological stability importance for the effectiveness of managerial decision-making by managers in fashion business field. The practical significance of research results lies in the possibility of choosing optimal coping strategies in professional life through students training, who master educational programmes with a powerful practical component. Вступ. Актуальність вивчення проблеми формування психологічної стійкості людини і вибору нею копінг-стратегій для подолання складних життєвих та професійних ситуацій зумовлена «соціальним запитом» сучасних управлінців-практиків креативних індустрій. Мета і методи. Метою статті є теоретичний аналіз феномена психологічної стійкості як особистісної властивості й обґрунтування її взаємозалежності від обраних особистістю копінг-стратегій у життєвому та професійному середовищі. Методологічною основою дослідження є генетично-психологічний підхід до вивчення феномену опанувальної поведінки. Результати. Розкрито сутність проблеми формування психологічної стійкості менеджера фешн-бізнесу у зв’язку з виконанням ним низки професійних управлінських і комунікаційних ролей, функцій та завдань. Доведено, що психологічна стійкість є складником професійної стійкості, відкритою системою, рівень розвитку якої виявляється у професійній діяльності та являє собою синтез окремих якостей. Обґрунтовано роль розвитку психологічної стійкості в ефективному функціонуванні менеджерів як стимулу, чинника й показника професійної реалізації та зростання. Висновки. Наукова новизна полягає в поглибленні розуміння значення психологічної стійкості для ефективності прийняття управлінських рішень менеджерами у сфері фешн-бізнесу. Практична значимість результатів полягає в можливості обрання оптимальних копінг-стратегій у професійному житті через навчання студентів, що опановують освітні програми з потужним практичним компонентом.

  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Introduction.Business ethics is one of the most pressing problems for societies with a developed market economy. Its emergence is driven by the growing influence of business on political, economic, and socio-cultural processes, the vector of which is not necessarily favorable for humanity, especially today, when business is moving to the global level, and national social structures remain at the local level. Purpose and methods. The purpose of the article is to substantiate the theoretical principles of business ethics in the organization of society life, the use of which will provide an opportunity to integrate into the system of public and private administrationof the ethical component and, on this basis, to harmonize the relationship betweenbusiness and society. The methodological basis of the study is the dialectical principleof cognition, systemic, historical, and cultural approaches to the study of the interactionbetween business and society. Results. The socio-cultural sources, content, and formsof business ethics of “Service” are clarified: charity, philanthropy, economic development. The content of business ethics “Social Responsibility”, the scope and forms of its application, and current problems of ethical control have been determined. The moral prerequisites and ethical dimensions of business life are established, and the ways of maintaining business ethics in society are substantiated. Conclusions. The scientific novelty of the research results lies in the systemic and cultural deepening of theunderstanding of the essence, role, and importance of business ethics in the organization of society life. The significance of the study is revealed in the addition of science to new theoretical provisions on business ethics, as well as the possibility of using them in the process of training entrepreneurs and managers of business organizations. Вступ. Етика бізнесу є однією з найбільш актуальних проблем для суспільств із розвиненою ринковою економікою. Її виникнення обумовлено зростаючим впливом бізнесу на політичні, економічні та соціально-культурні процеси, вектор якого не обов’язково сприятливий для людства, особливо сьогодні, коли бізнес переміщається на глобальний рівень, а національні суспільні структури залишаються на локальному. Мета і методи. Мета статті – обґрунтування теоретичних засад бізнес-етики в організації життєдіяльності суспільства, використання яких надасть можливість інтегрувати в систему державного і приватного управління етичну складову й на цій основі гармонізувати взаємовідносини між бізнесом та суспільством.Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, історичний, культурологічний підходи до вивчення взаємодії бізнесу та суспільства.Результати. З’ясовано соціально-культурні витоки, зміст і форми бізнес-етики «Служіння»: благодійність, меценатство, розвивання економіки. Визначено зміст бізнес-етики «Соціальна відповідальність», сфери і форми її застосування та сучасні проблеми етичного контролю. Встановлено моральні передумови й етичні виміри ділового життя та обґрунтовано способи підтримання ділової етики в суспільстві. Висновки. Наукова новизна результатів дослідження полягає у системно-культурологічному поглибленні розуміння сутності, ролі та значення бізнес-етики в організації життєдіяльності суспільства. Значущість дослідження виявляється у доповненні науки новими теоретичними положеннями про бізнес-етику, а також у можливості використання їх у процесі підготовки підприємців та менеджерів бізнес-організацій.

  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Introduction. The relevance of the research is determined by the growing role of culture and cultural diplomacy as a tool of special (“soft”) power in foreign policy and economic relations between countries in the conditions of globalization, virtualization and digitalization of society. Purpose and methods. The purpose of the article is to identify the features of international exchanges and the spread of popular culture as the main directions of cultural diplomacy in the United States and Japan, in historical retrospect and at the present stage. The methodological basis of the study is a dialectical, systematic and interdisciplinary approach to the study of the phenomenon and processes of cultural diplomacy in developed countries. Results. The essence of the concept of “cultural diplomacy” is revealed. The peculiarities of the cultural policy of the developed countries of the West and the East are analyzed using the example of the foreign policy of the United States of America and Japan. The main tools and mechanisms of cultural diplomacy are considered in historical retrospect and at the present stage. The specifics of the implementation of the main directions of cultural diplomacy by the leading countries of the world in the first decades of the 21st century have been revealed. Conclusions. Based on the analysis of the main directions of cultural diplomacy of the United States and Japan, it can be stated that the states pay special attention to the spread of popular culture abroad and international exchanges in order to arouse the interest of the younger generation in their own culture around the world. Cultural exchange in this context is a form of dialogue between states and can contribute to improving the climate of interstate relations, creating preconditions for the develop-ment of interaction in the long term. Вступ. Актуальність дослідження зумовлена зростаючою роллю культури та культурної дипломатії як інструменту особливої («м’якої») сили у зовнішньополітичних і економічних відносинах між країнами в умовах глобалізації, віртуалізації та діджиталізації соціуму. Мета і методи. Мета статті полягає у виявленні особливостей реалізації міжнародних обмінів й поширення масової культури як основних напрямів культурної дипломатії в США і Японії, в історичній ретроспективі та на сучасному етапі. Методологічною основою дослідження є діалектичний, системний і міждисциплінарний підходи до вивчення явища та процесів культурної дипломатії в розвинутих країнах світу. Результати. Розкрито сутність поняття «культурна дипломатія». Проаналізовано особливості культурної політики розвинутих країни Заходу та Сходу на прикладі зовнішньої політики Сполучених Штатів Америки та Японії. Розглянуто головні інструменти та механізми культурної дипломатії в історичній ретроспективі і на сучасному етапі. Виявлено специфіку реалізації головних напрямів культурної дипломатії провідними країнами світу в перші десятиліття ХХІ ст. Висновки. На основі аналізу основних напрямів культурної дипломатії США та Японії, можна констатувати, що держави приділяють особливу увагу поширенню масової культури за кордоном і міжнародним обмінам з метою викликати інтерес молодого покоління до власної культури по всьому світу. Культурний обмін у цьому контексті виступає у формі діалогу між державами й може посприяти покращенню клімату міждержавних зв’язків, створюючи передумови для розвитку взаємодії в довготривалій перспективі.

  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Introduction. The actual problem of social cohesion development demands appropriate methodology tools which are in the sphere of social synergetics. Thus, theoretical and practical aspects of social self-organization can reveal the drivers of social cohesion and, accordingly, sustainable development of society (in particular, the socio-cultural sphere). Purpose and methods. The article aims to analyze based on synergetic and cognitive approaches mechanisms and drivers of social cohesion, which can be the phenomena and processes of social self-organization. The methods of the article summarize the results of previous studies of social cohesion and suggest the development of further interventions using the methodology of social synergetics. Results. The investigations in the sphere of social synergetics, in particular, social self-organization studies, could be effectively applied in the socio-cultural sphere for the sustainable development of civic society. Conclusions. It was shown that the broadening of socio-cultural space changes the medium of social self-organization by the action of new control parameters on the minds and emotions of the people and respectively of an appearance of new attractors of self-organizations. The competition of the attractors in the non-linear medium can create a new complex structure with dynamic stability when conditions of such concurrence are kept. Global challenges of today require not only researches but also practical methods of implementation of value-based social changes for the development of trust and social cohesion at the different levels of social organization communities. Вступ. Актуальна проблема розвитку соціальної згуртованості потребує відповідного методологічного інструментарію, який розроблено у сфері соціальної синергетики. Так, теоретичні та практичні аспекти соціальної самоорганізації можуть розкрити драйвери соціальної згуртованості і, відповідно, сталого розвитку суспільства (зокрема, соціокультурної сфери). Мета і методи. Стаття має на меті проаналізувати на засадах синергетичного і когнітивного підходів механізми та драйвери соціальної згуртованості, якими можуть виступати явища і процеси соціальної самоорганізації. Методи статті узагальнюють результати попередніх досліджень соціальної згуртованості та пропонують розвиток подальших інтервенцій із застосуванням методології соціальної синергетики. Результати. Дослідження в галузі соціальної синергетики, зокрема соціальної самоорганізації, можуть бути ефективно застосовані у соціокультурному просторі для розвитку соціальної згуртованості та, відповідно, сталого розвитку суспільства. Висновки. Було показано, що розширення соціокультурного простору змінює середовище соціальної самоорганізації за рахунок впливу на свідомість та емоції людей нових керуючих параметрів і, відповідно, появи нових атракторів самоорганізації. Конкуренція атракторів у нелінійному середовищі може створити нові складні структури з динамічною стійкістю за дотримання умов такої конкуренції. Глобальні виклики сьогодення вимагають не лише досліджень, а й практичних методів реалізації соціальних змін, що ґрунтуються на цінностях, розвитку довіри та соціальної згуртованості на різних рівнях соціальної організації спільнот.

  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Introduction. In modern conditions of economic processes, the essence of university management does not meet the requirements of a democratic society. This is especially true of financial management methods. The need to implement budgeting in the university sector is exacerbated by the significant interest of managers and stakeholders in the autonomy of educational institutions. Purpose and methods. The purpose of the article is to substantiate the theoretical and methodological provisions for defining the concept of “budget” in the context of universities with further disclosure of its role and importance in ensuring effective management. The methodological basis was the fundamental provisions of modern economic concepts, a systematic approach, general and special methods. Results. The way of formation of the category “budget” for the university sector is investigated. The peculiarities of the transformation of scientific thought regarding the introduction of the budgeting process at the university are determined. The priority sources of filling the budgets of the universities of the leading countries for further implementation in the domestic system are identified. Conclusions. Formed own vision of the concept of “budget”, “budgeting” for the university sector; the universal model of realization of the process of budgeting in university considering features of educational activity is presented; the priority sources of budget financing in modern universities are defined because of their historical, geographical, and national features of formation and development. Dominant among them are state target expenditures, expenditures from local budgets of territorial communities, financial revenues from autonomous activities, and targeted funding of scientific activities by the state and business agents. Вступ. У сучасних умовах розвитку економічних процесів сутність управління університетами не задовольняє вимоги демократичного суспільства. Це особливо стосується методів управління фінансовим забезпеченням. Необхідність імплементації бюджетування в університетський сектор посилюється значним інтересом управлінців і стейкхолдерів до автономії освітніх закладів. Мета і методи. Мета статті полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних положень щодо визначення поняття «бюджет» у контексті діяльності університетів із подальшим розкриттям його ролі і значення в забезпеченні ефективного управління. Методологічною основою слугували фундаментальні положення сучасних економічних концепцій, системний підхід, загальнонаукові та спеціальні методи. Результати. Досліджено шлях формування категорії «бюджет» для університетського сектору. Визначено особливості трансформації наукової думки щодо запровадження процесу бюджетування в університеті. Ідентифіковано пріоритетні джерела наповнення бюджетів університету провідних країн із метою подальшої імплементації у вітчизняній системі. Висновки. Сформовано власне бачення поняття «бюджет», «бюджетування» для університетського сектору; представлено універсальну модель реалізації процесу бюджетування в університеті з огляду на особливості освітньої діяльності; визначено пріоритетні джерела фінансування бюджетів сучасних університетів з огляду на їх історичні, географічні й національні особливості становлення і розвитку. Домінантними серед них визначено державні цільові видатки, видатки із місцевих бюджетів територіальних громад, фінансові надходження від здійснення автономної діяльності, цільове фінансування наукової діяльності державою та бізнес-агентами.

  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Introduction. In terms of economic relations transformation in Ukraine, entrepreneurship, which today, to a certain extent, goes beyond the scope of usual economic functions and roles, and is a socio-cultural phenomenon with its own history and civilizational specificity, occupies a special place. Given this, it should be considered not only as an economic category but also as a system of values and a special cultural phenomenon. Purpose and methods. The purpose of the article is a theoretical analysis of entrepreneurship as a unique phenomenon, which will deepen the understanding of its essence, socio-cultural dimensions, and strategies at various stages of society's historical development. The methodological basis of the study is the dialectical principle of cognition, systemic, historical, cultural, and interdisciplinary approaches to the study of organizational phenomena in society. Results. The history of the scientific opinion formation about entrepreneurship is considered. Socio-cultural principles and strategies of entrepreneurship are revealed. The cultural and historical factors of the entrepreneur's personality formation have been identified. The entrepreneurship functions and the role of an entrepreneur in society are analyzed. Determinants of activation and prospects for entrepreneurial activity development are determined. Conclusions. The scientific novelty of the research results lies in the cultural deepening of the understanding of the entrepreneurship essence as a unique socio-cultural phenomenon at various stages of the historical development of human society. The significance of the research is manifested in the addition of science with new theoretical provisions on entrepreneurship, as well as in the possibility of using them in the process of professional training of entrepreneurs and managers. Вступ. В умовах трансформації економічних відносин в Україні особливе місце займає підприємництво, яке сьогодні певною мірою виходить за рамки звичайних господарських функцій та ролей і є соціокультурним феноменом зі своєю історією та цивілізаційною специфікою. З огляду на це, його потрібно розглядати не тільки як економічну категорію, але і як систему цінностей та особливе явище культури. Мета і методи. Мета статті – теоретичний аналіз підприємництва як унікального явища, що дозволить поглибити розуміння його сутності, соціокультурних вимірів та стратегій на різних етапах історичного розвитку суспільства. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, історичний, культурологічний і міжпредметний підходи до вивчення організаційних явищ в суспільстві. Результати. Розглянуто історію становлення наукової думки про підприємництво. Розкрито соціокультурні засади і стратегії підприємництва. Виявлено культурно-історичні чинники формування особистості підприємця. Проаналізовано функції підприємництва і ролі підприємця в суспільстві. Визначено детермінанти активізації та перспективи розвитку підприємницької діяльності. Висновки. Наукова новизна результатів дослідження полягає в культурологічному поглиблення розуміння сутності підприємництва як унікального соціокультурного явища на різних етапах історичного розвитку людського суспільства. Значущість дослідження виявляється у доповненні науки новими теоретичними положеннями про підприємництво, а також у можливості використання їх у процесі професійної підготовки підприємців та менеджерів.

  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Вступ. Кардинальні зміни, які сьогодні відбуваються під впливом глобалізації, обумовлюють серйозні претензії до теорії менеджменту, оскільки вона не повністю враховує сутність об’єкта управління – людини, в основі якої лежить культура як щось, що саме по собі ірраціональне й важко виразиме, якщо виразиме взагалі, у скільки-небудь раціональних і вимірних формах. Проте, як виявляється, ні особливого інструментарію, ні розробленої методології роботи з окремою людиною як носієм певної культури в теорії управління немає. У зв’язку з цим актуалізується проблема культури менеджменту. Мета і методи. Мета статті полягає у філософсько-культурологічному осмисленні культури менеджменту як феномену гармонійної організації життєдіяльності суспільства. Методологічною основою дослідження є діалектичний, метафізичний, системний і культурологічний підходи до вивчення організаційних явищ та процесів. Результати. Розглянуто етимологію терміна «культура менеджменту». Визначено пізнавальні ознаки й обґрунтовано узагальнююче означення феномену культури менеджменту. Проаналізовано структурні складові культури менеджменту: раціональна, ірраціональна та емпірична культури. Охарактеризовано якісні рівні культури менеджменту: мистецтво менеджменту, ремесло менеджменту, халтура менеджменту. Висновки. Наукова новизна результатів дослідження полягає у поглибленні розуміння природи феномену культури менеджменту, визначенні його сутності, структурних складових та якісних рівнів. Значущість дослідження виявляється у доповненні науки новими теоретичними положеннями про культуру менеджменту як феномену гармонійної організації життєдіяльності суспільства, а також у можливості використання їх у процесі підготовки менеджерів. Introduction. The radical changes that are taking place today under the influence of globalization lead to serious claims to the theory of management, because it does not fully take into account the essence of the management object – a person based on culture, as something irrational and difficult to express, in general, in some rational and measurable forms. However, as it turns out, there are no special tools or developed methodology for working with an individual as a carrier of a particular culture in management theory. In this regard, the problem of management culture becomes relevant. Purpose and methods. The purpose of the article is a philosophical and cultural understanding of the culture of management as a phenomenon of society's harmonious organization. The methodological basis of the study is dialectical, metaphysical, systemic, and cultural approaches to the study of organizational phenomena and processes. Results. The etymology of the term “management culture” is considered. Cognitive features are determined, and the generalizing definition of the phenomenon of management culture is substantiated. The structural components of management culture are analyzed: rational, irrational, and empirical culture. Conclusions. The scientific novelty of the research results is to deepen the understanding of the nature of the management culture phenomenon and to determine its essence, structural components, and quality levels. The significance of the study is manifested in the addition of science to new theoretical provisions on the culture of management as a phenomenon of harmonious organization of social life, as well as the possibility of using them in managers’ training.

  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Introduction. The management of the modern archival system should be characterized by the fundamental changes in all its areas, aimed at developing functions for the implementation of state policy in the field of digitalization, as well as developing principles of control in the archival information and search system, which will be implemented using digital technologies and will be able to guarantee the delivery of services to citizens. Purpose and methods. The method of the research is the clarification of promising vectors in the implementation of digital infrastructure in the management of archival institutions of Ukraine in the aspect of the implementation of the state policy of digitalization. To achieve this goal and to solve the research problems, the principles of objectivity and information theory and the traditional set of methods were used (method of systematic approach, structural method, method of situational research, methods of analysis and synthesis, methods of sociological, socio-psychological, pedagogical and managerial analysis, the method of survey). Results. The article analyzes the demand for innovative transformations in the archival sphere of Ukraine due to the development of digital technologies. A review of the supply of tools for the single archival information and search database as an element that unites the digitization potential of the archival system of Ukraine and put the system of archival management at the focus of collaboration with stakeholders. Conclusions. Using the new paradigm of archival management together with the implementation of digital infrastructure allows at the same time to improve the process of the archival management system and modernize the main mechanisms, taking into account current challenges. Вступ. Менеджмент сучасної архівної системи має характеризуватися докорінними змінами в усіх її ланках, спрямованими на вироблення функцій щодо реалізації державної політики в галузі цифровізації, а також розроблення принципів контролю в архівній інформаційно-пошуковій системі, що буде реалізована за допомогою цифрових технологій і зможе гарантувати надання послуг громадянам. Мета і методи. Метою дослідження є з’ясування перспективних векторів імплементації засобів цифрової інфраструктури в менеджмент архівних інститутів України в аспекті реалізації державної політики діджиталізації. Для досягнення поставленої мети і вирішення завдань дослідження були використані принципи об’єктивності і теорія інформації, традиційний комплекс методів (метод системного підходу, структурний метод, метод ситуаційного дослідження, методи аналізу і синтезу, методи соціологічного, соціально-психологічного, педагогічного і управлінського аналізу, метод опитування). Результати. У статті проаналізовано запровадження інноваційних перетворень в архівній сфері України із застосування цифрових технологій. Розглянуто питання запровадження інструментарію єдиної архівної інформаційно-пошукової бази даних як елементу, що об’єднає оцифрований потенціал архівної системи України і спростить систему архівного менеджменту у фокусі співпраці зі стейкхолдерами. Висновки. Використання новітньої парадигми архівного менеджменту спільно з імплементацією цифрової інфраструктури дозволить удосконалити процеси системи управління архівною сферою та модернізувати основні її механізми, зважаючи на сучасні виклики.

  • Open Access English
    Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts

    Introduction. Socio-cultural activity managers' training involves students’ mastering and fluent operating the concepts of “cultural landscape” and “semiosphere”, which are used to carry out hermeneutic and semiotic analyses of regional and world culture phenomena. Purpose and methods. The article aims to reveal the main provisions of spatial semiotics and landscape hermeneutics and determine their didactic potential in the context of socio-cultural activity managers' training. Research methods include analyzing cultural, art history, and philosophical literature, theoretical generalization, and synthesis. Results. When analyzing cultural space and cultural phenomena as texts, concepts and terms are used that characterize cultural space as a semiotic system: language, text, metatext, intertextuality, and communication. One of the essential shared objects of spatial semiotics and landscape hermeneutics is the city, the high degree of semioticization determined by such essential features as “doneness” and “artificiality”. Conclusions. Space and culture interact and influence each other. At the same time, spatial categories such as “center”, and “periphery” appear as universal models for describing texts and phenomena of any branch of the cultural sphere. The analysis of landscape and cultural phenomena is carried out according to the parameters of the level of semiotic saturation of the environment; the level of significance of symbolic activity; the intensity of semiotic exchange; level of self-identification. Вступ. Підготовка менеджерів соціокультурної діяльності передбачає оволодіння студентами та вільне оперування поняттями «культурний ландшафт» і «семіосфера», за допомогою яких здійснюється герменевтичний і семіотичний аналіз феноменів регіональної та світової культури. Мета і методи. Мета статті полягає у розкритті основних положень просторової семіотики та ландшафтної герменевтики й визначенні їхнього дидактичного потенціалу в змісті підготовки менеджерів соціокультурної діяльності. Методами дослідження є аналіз культурологічної, мистецтвознавчої, філософської літератури; теоретичне узагальнення та синтез. Результати. При аналізі культурного простору та культурних явищ як текстів, використовуються поняття й терміни, що характеризують культурний простір як семіотичну систему: мова, текст, метатекст, інтертекстуальність, комунікація. Одним із найважливіших спільних об’єктів семіотики простору та ландшафтної герменевтики є місто, високий ступінь семіотизації якого обумовлений такими суттєвими ознаками, як «зробленість» і «штучність». Висновки. Простір і культура взаємодіють і впливають одне на одного. При цьому просторові категорії, такі, як «центр», «периферія» постають в якості універсальних моделей для описання текстів і явищ будь-якої галузі культурної сфери. Аналіз ландшафту і культурних феноменів здійснюється за параметрами рівня семіотичної насиченості середовища; рівня значущості знаково-символічної діяльності; інтенсивності семіотичного обміну; рівня самоідентифікації.

Send a message
How can we help?
We usually respond in a few hours.