• Russian close

Actuality. Our century makes its own adjustments to the understanding of the processes occurring both within the studied cultural entities and in the orbit of their interaction with each other, which is especially actual during the period of transitional and crisis management tendencies at the turn of the millennia. Purpose and methods. The purpose of the article is to determine the universal significance of Eastern and Western cultural-civilizational and state-administrative traditions, as well as the possibility of their organic synthesis in the Ukrainian model of public management. The methodology of the research based on analysis, synthesis, historical, dialectical, abstract-logical and system-structural method involving comparativistics. Results. The research was implemented not in the traditional manner of retrospecting historical connotations and paradigms, but first of all in the form of studying the synergistic component of the superstructural mechanisms, notably the comprehension of the most significant metaphysical determinants that have an essential impact on all spheres of cultural, socio-political and managerial activity of the modern West and East. The Japanese and American models are involved as exemplary advanced management practices. Conclusions and discussion. Despite the conservatism of nationalist traditions and religious order, the East turned out to be more flexible and agile in the management of state and public organizations. Slavic culture at the worldview level imbibed rationalism, pragmatism and personalism of the West along with cordocentrism, existentiality and introversion of the East. The synthesis of individualistic American and collectivistic Japanese management models, as well as their further integration into Ukrainian administrative and social-psychological matrix of personnel management is proposed as a scientific novelty. The practical significance of the work lies in the possibilities of applying these developments in the activities of subjects of economic and socio-cultural sphere. Актуальность. Наш век вносит свои коррективы в понимание процессов, происходящих как внутри исследуемых культурных образований, так и в орбите их взаимодействия друг с другом, что особенно актуально в период переходных и кризисных управленческих тенденций на изломе тысячелетий. Цель и методы. Цель статьи – в определении общечеловеческой значимости восточной и западной культурно-цивилизационных и государственно-управленческих традиций, а также возможности их органического синтезирования в украинскую модель общественного менеджмента. Методологической основой исследования стали анализ, синтез, исторический, диалектический, абстрактно-логический и системно-структурный методы с привлечением компаративистики. Результаты. Исследование проведено не в традиционном ключе ретроспекции исторических коннотаций и парадигм, а, в первую очередь, в форме изучения синергетической составляющей надстроечных механизмов, то есть осмысления наиболее значимых метафизических детерминант, которые оказывают существенное влияние на все сферы культурной, общественно-политической и управленческой деятельности современного Запада и Востока. Как образцово-передовые практики менеджмента задействованы японская и американская модели. Выводы и обсуждение. Несмотря на консервативность националистических традиций и религиозного уклада, Восток оказался более гибким и подвижным в вопросах менеджмента государственных и общественных организаций. Славянская культура на мировоззренческом уровне впитала в себя вместе с кордоцентризмом, экзистенциальностью и интровертностью Востока рационализм, прагматизм и персонализм Запада. В качестве научной новизны предложен синтез индивидуалистической американской и коллективистической японской моделей управления, а также их дальнейшая интеграция в украинские административные и социально-психологические матрицы управления персоналом. Практическое значение работы заключается в возможностях применения данных разработок в деятельности субъектов хозяйственной и социокультурной сферы. Актуальність. Наше століття вносить свої корективи в розуміння процесів, що відбуваються як усередині досліджуваних культурних утворень, так і в орбіті їх взаємодії одне з одним, що особливо актуально в період перехідних і кризових управлінських тенденцій на зламі тисячоліть. Мета і методи. Мета статті – у визначенні загальнолюдської значущості східної і західної культурно-цивілізаційних і державно-управлінських традицій, а також можливості їх органічного синтезування в українську модель суспільного менеджменту. Методологічною основою дослідження стали аналіз, синтез, історичний, діалектичний, абстрактно-логічний і системно-структурний метод із залученням компаративістики. Результати. Дослідження проведено не в традиційному ключі ретроспекції історичних конотацій і парадигм, а насамперед у формі вивчення синергетичної складової надбудовних механізмів, тобто осмислення найбільш значущих метафізичних детермінант, які мають істотний вплив на всі сфери культурної, суспільно-політичної та управлінської діяльності сучасного Заходу і Сходу. Як зразково-передові практики менеджменту задіяні японська та американська моделі. Висновки та обговорення. Незважаючи на консервативність націоналістичних традицій і релігійного укладу, Схід виявився більш гнучким і рухомим у питаннях менеджменту державних та суспільних організацій. Слов’янська культура на світоглядному рівні увібрала в себе разом із кордоцентризмом, екзистенційністю та інтровертністю Сходу раціоналізм, прагматизм і персоналізм Заходу. Як наукову новизну запропоновано синтез індивідуалістичної американської й колективістської японської моделей управління, а також їх подальшу інтеграцію в українські адміністративні та соціально-психологічні матриці управління персоналом. Практичне значення роботи полягає в можливості застосування цих розробок у діяльності суб’єктів господарської та соціокультурної сфери