No Abstracts

Актуальность. В настоящее время наблюдается переориентация ценностей из сферы труда в сферу потребления, досуга и развлечений. Именно такими и являются торгово-развлекательные центры. Актуальность нашего исследования обусловлена изучением нового феномена в пространстве современного города – торгово-развлекательного центра, который быстро превратился в самое популярное среди наших соотечественников место отдыха. Цель и методы. Целью статьи является показать и проанализировать ресурсы стратегического менеджмента для успешной деятельности развлекательной составляющей в деятельности торгово-развлекательных центров. Методом исследования является структурный анализ, а также сравнительный и системный подходы. Результаты. Торгово-развлекательные центры являются фактором социализации общества, выступают как эффективный способ развития культурно-досуговой деятельности и являются объектами для поиска современных инновационных технологий, реализуемых через ресурсы стратегического менеджмента. Выводы и обсуждение. Показана необходимость создания многофункционального, многопланового, динамического и креативного пространства на базе торгово-развлекательных центров, где фактором дальнейшего развития является совершенствование досугового обслуживания населения. Научная новизна исследования заключается в актуализации нематериальных ресурсов: социального партнерства, социального капитала, исторической памяти и символических ресурсов. Практическое значение полученных результатов может быть использовано для презентации торгово-развлекательных центров как одного из вариантов транслятора культуры. Actuality. Nowadays there is a reorientation of values from the sphere of work into the sphere of consumption, leisure and entertainment. Shopping and entertainment centers are namely such a place. The relevance of our research arises from the study of a new phenomenon in the area in a modern city – a shopping and entertainment center, which is quickly turned into the most popular recreation center among our compatriots. Purpose and methods. The purpose of the article is to show and to analyze the resources of strategic management for the successful activity in the entertainment component of shopping and entertainment centers. The research method is a structural analysis, as well as comparative and systematic approaches. Results. Shopping and entertainment centers are a factor in the socialization of society, serve as an effective way to develop cultural and leisure activities and they are the objects for finding modern innovative technologies that are implemented through the resources of strategic management. Conclusions and discussion. The necessity of creation of multifunctional, multifaceted, dynamic and creative space on the basis of shopping and entertainment centers has been shown, where improvement of leisure services of the population is a factor of further development. The scientific novelty of the results is to update the intangible resources: social partnership, social capital, historical memory and symbolic resources. Practical significance appears in the presentation of shopping and entertainment centers as cultural translators. Актуальність. У наш час спостерігається переорієнтація цінностей зі сфери праці у сферу споживання, дозвілля та розваг. Саме таким осередком і є торгівельно-розважальні центри. Актуальність нашого дослідження обумовлена вивченням нового феномену в просторі сучасного міста – торгівельно-розважальний центр, який швидко перетворився на найпопулярніший серед наших співвітчизників заклад відпочинку. Мета і методи. Метою статті є показати та проаналізувати ресурси стратегічного менеджменту для успішної діяльності розважальної складової торгівельно-розважальних центрів. Методом дослідження є структурний аналіз, а також порівняльний та системний підходи. Результати. Торгівельно-розважальні центри є фактором соціалізації суспільства, виступають як ефективний спосіб розвитку культурно-дозвіллєвої діяльності та є об’єктами для пошуку сучасних інноваційних технологій, які реалізуються через ресурси стратегічного менеджменту. Висновки та обговорення. Показана необхідність створення багатофункціонального, багатопланового, динамічного та креативного простору на базі торгівельно-розважальних центрів, де чинником подальшого розвитку є удосконалення дозвіллєвого обслуговування населення. Наукова новизна одержаних результатів полягає в актуалізації нематеріальних ресурсів: соціального партнерства, соціального капіталу, історичної пам’яті та символічних ресурсів. Практичне значення одержаних результатів може бути використано для презентації торгівельно-розважальних центрів як одного з варіантів транслятора культури.

Actuality. Today, the entire infrastructure in the field of culture and art is dependent on the authorities and it is in a permanent state of expectation for further structural changes. Such a management system is based only on the search for opportunities, while avoiding the organization of impulse from below, a peculiar pressure on the authorities, in order to formulate reasoned and effective proposals, which determines the relevance of the study. Purpose and methods. The purpose of the article is to explore the processes of transformation in the system of strategic management in the field of culture during the Ukraine's independence formation. The article has used empirical and systematic approaches, according to which the processes of management in the field of culture currently used, they are analyzed in the relationship and development. Methods of analysis and synthesis are also used. Results. During the analysis of evolution, in particular, the main factors of development, the system of strategic management in the field of culture, the key periods have been distinguished, which are characterized by certain factors of development and inhibition. The presence of transformation processes during the formation of Ukraine's independence for today is noted. Conclusions and discussion. The scientific novelty of the obtained results is to isolate and systematize the characteristic factors of development and inhibition of the creation of a strategic management system in the cultural field. Four classification of the regions are allocated, which makes it possible to decide on the expediency of further investments in cultural development. The use of the proposed approaches and practical recommendations will enhance the effectiveness of strategic management in the cultural field. Актуальность. Сегодня вся инфраструктура области культуры и искусства зависит от органов власти и находится в перманентном состоянии ожидания относительно дальнейших структурных сдвигов. Такая система управления базируется только на поисках возможности, избегая при этом организации импульса снизу, своеобразного давления на органы власти с целью формирования аргументированных и действенных предложений, что обусловливает актуальность исследования. Цель и методы. Цель статьи – исследование процессов трансформации системы стратегического управления в области культуры на протяжении становления независимости Украины. В исследовании использованы эмпирический и системный подходы, согласно которым процессы управления в области культуры, применяемые в настоящее время, проанализированы во взаимосвязи и развитии. Также использованы методы анализа и синтеза. Результаты. В ходе анализа эволюции, в частности главных факторов развития, системы стратегического управления в области культуры были выделены ключевые периоды, которым характерны те или иные факторы развития и торможения. Отмечено наличие трансформационных процессов на протяжении становления независимости Украины по сей день. Выводы и обсуждение. Научная новизна исследования заключается в выделении и систематизации характерных факторов развития и торможения создания системы стратегического управления в области культуры. Выделены четыре классификационные группы регионов, что позволяет принимать решение о целесообразности дальнейших инвестиций в развитие культуры. Использование предложенных подходов и практических рекомендаций позволит повысить эффективность стратегического управления в области культуры. Актуальність. Сьогодні вся інфраструктура галузі культури та мистецтва залежна від органів влади й перебуває у перманентному стані очікування щодо подальших структурних зрушень. Така система управління базується лише на пошуках можливості, уникаючи при цьому організації імпульсу знизу, своєрідного тиску на владні органи, з метою формування аргументованих і дійових пропозицій, що обумовлює актуальність дослідження. Мета і методи. Мета статті – дослідження процесів трансформації системи стратегічного управління в галузі культури впродовж становлення незалежності України. У дослідженні використано емпіричний і системний підходи, згідно з якими процеси управління у галузі культури, що застосовуються нині, проаналізовано у взаємозв’язку та розвитку. Також використано методи аналізу та синтезу. Результати. У ході аналізу еволюції, зокрема головних чинників розвитку, системи стратегічного управління в галузі культури було виокремлено ключові періоди, яким характерні ті чи інші фактори розвитку й гальмування. Відмічено наявність трансформаційних процесів упродовж становлення незалежності України до сьогодні. Висновки та обговорення. Наукова новизна одержаних результатів полягає у виокремленні та систематизації характерних факторів розвитку й гальмування створення системи стратегічного управління в галузі культури. Виділено чотири класифікаційні групи регіонів, що дає змогу ухвалювати рішення про доцільність подальших інвестицій у розвиток культури. Використання запропонованих підходів та практичних рекомендацій дозволить підвищити ефективність стратегічного управління в галузі культури.

Introduction. The relevance of management in the sociocultural field keeps growing nowadays. There’s a need to explore the professional profile of the manager involved in this process, whose activity is to control the storing and distributing of the cultural assets. Purpose and methods. The purpose is a theoretical analysis, systematization and generalization of the scientific research on the professional profile of the sociocultural activity manager, which allows to meet the professional demands more effectively and survive at the extremely competitive market. General scientific analysis, synthesis, systematization and generalization of the theoretical knowledge have been applied during the research, as well as the experimental terminological analysis, situational, structural, functional and comparative methods. Results. The key duties and functions of the nowadays sociocultural activity manager have been explained. The following components of their professional competence have been defined: sociocultural, technological, managing, marketing, cultural, humanitarian, psychological and politic knowledge; general and special skills, general scientific and professional experience. The personal traits (leadership, will, moral) and communication capabilities (informative, interactive, perceptive) have been revealed. Conclusions and discussion. The scientific novelty of the obtained results lies in clarification of the notion of the “manager of sociocultural activity” and revealing manager’s professional profile from the perspective of his duties, functions, professional competence, personality traits, communication capabilities and roles, while practical application lies in the direct use of the professional profile by the managers, operating in the sociocultural field, taking into account their individual practice. Введение. Сегодня возрастает актуальность управления социокультурной отраслью. В связи с вовлечением в этот процесс менеджера, содержание деятельности которого заключается в управлении хранением и распространением культурных ценностей, возникает необходимость освещения его профессионального портрета. Цель и методы. Цель – теоретический анализ, систематизация и обобщение научных исследований по обоснованию профессионального портрета современного менеджера социокультурной деятельности. В ходе исследования использованы общенаучные методы анализа, синтеза, систематизации и обобщения теоретических положений, а также конкретно-научные методы терминологического анализа, ситуационный, системно-структурный, структурно-функциональный и сравнительно-сопоставительный. Результаты. Раскрыты основные обязанности и функции современного менеджера социокультурной деятельности. Выделены составляющие его профессиональной компетентности: социокультурные, технологические, организационные, маркетинговые, культурологические, гуманитарные, психологические и политические знания; общие и специальные умения; общенаучные и профессиональные навыки. Освещены его личностные качества (лидерские, волевые, моральные, психологические) и коммуникативные способности (информационно-коммуникативные, интерактивные, перцептивные). Выводы и обсуждение. Научная новизна исследования заключается в конкретизации понятия менеджера социокультурной деятельности и раскрытии его профессионального портрета по таким направлениям, как обязанности, функции, профессиональная компетентность, личностные качества, коммуникативные способности и роли, а практическое значение – в возможности непосредственного использования современными менеджерами социокультурной сферы обоснованных направлений профессионального портрета с учетом специфики их деятельности. Вступ. Сьогодні зростає актуальність управління соціокультурною галуззю. У зв’язку із залученням у цей процес менеджера, зміст діяльності якого полягає в керуванні зберіганням та розповсюдженням культурних цінностей, виникає необхідність висвітлення його професійного портрета. Мета і методи. Мета – теоретичний аналіз, систематизація та узагальнення наукових досліджень щодо обґрунтування професійного портрета сучасного менеджера соціокультурної діяльності. У ході дослідження використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, систематизації та узагальнення теоретичних положень, а також конкретно-наукові методи термінологічного аналізу, ситуаційний, системно-структурний, структурно-функціональний та порівняльно-зіставний. Результати. Розкрито основні обов’язки і функції сучасного менеджера соціокультурної діяльності. Виділено складники його професійної компетентності: соціокультурні, технологічні, організаційні, маркетингові, культурологічні, гуманітарні, психологічні та політичні знання; загальні і спеціальні вміння; загальнонаукові та фахові навички. Висвітлено його особистісні якості (лідерські, вольові, моральні, психологічні) та комунікативні здібності (інформаційно-комунікативні, інтерактивні, перцептивні). Висновки та обговорення. Наукова новизна одержаних результатів полягає у конкретизації поняття менеджера соціокультурної діяльності та розкритті його професійного портрета за такими напрямами, як обов’язки, функції, професійна компетентність, особистісні якості, комунікативні здібності та ролі, а практичне значення – у можливості безпосереднього використання сучасними менеджерами соціокультурної сфери обґрунтованих напрямів професійного портрета з урахуванням специфіки їхньої діяльності.

Introduction. In the modern world, the university acquires new characteristics and functions, where traditional values are complemented by new ones which are connected with development of the regional community and entry to the international level. That is why the postmodern university should reorient its managerial and organizational levers. Purpose and methods. The purpose of the article is to consider the university as a driver of regional development through the analysis of its modern management. The study of postmodern university requires the use of multidisciplinary socio-cultural, structural and functional approaches and historical, analytical, comparative methods. Results. Universities that have always strived not only for knowledge for the sake of knowledge, but also for reproduction of knowledge for the sake of growth and strengthening of society well-being, must change the managerial paradigm. And such postmodern education institutions can be drivers of socio-economic development and scientific-educational potential. Conclusions and discussion. Modern universities have to become the growth points of the regions and take an active part in solving educational, socio-economic and cultural issues. Management of higher school should be aimed at ensuring its competitiveness both in the internal and external markets of educational services. The scientific novelty of the obtained results is to determine the factors of development of the postmodern university as a driver of growth of economy and socio-cultural sphere of the region. The practical significance of the obtained results is reflected in the possibility of using the idea of the university as a point of growth of the region and the country. Введение. В современном мире университет приобретает новые качества и функции, где традиционные дополняются новыми, которые связаны с развитием регионального содружества и выходом на международный уровень. И поэтому постмодерный университет должен переориентировать свои управленческо-организационные рычаги. Цель и методы. Целью статьи является рассмотрение университета как драйвера развития региона путем анализа его современного менеджмента. Исследование постмодерного университета требует использования междисциплинарного социокультурного, структурно-функционального подходов и исторического, аналитического, сравнительных методов. Результаты. Университеты, которые всегда стремились не только к знаниям ради знаний, но и к знаниям ради роста и укрепления благополучия общества, должны менять управленческую парадигму. И именно такие постмодерные образовательные заведения могут быть драйверами социально-экономического развития и научно-образовательного потенциала. Выводы и обсуждение. Университеты современности должны стать точками роста регионов и активно принимать участие в решении образовательных, социально-экономических, культурных вопросов. Менеджмент высшей школы должен быть направлен на обеспечение ее конкурентоспособности как на внутреннем, так и на внешнем рынках образовательных услуг. Научная новизна полученных результатов заключается в определении факторов развития постмодерного университета как драйвера роста экономики и социокультурной сферы региона. Практическое значение полученных результатов раскрывается в использовании идеи университета как точки роста региона и страны. Вступ. У сучасному світі університет набуває нових якостей і функцій, де традиційні доповнюються зовсім новими, які пов’язані з розвитком регіонального співтовариства та виходом на міжнародний рівень. І тому постмодерний університет повинен переорієнтувати свої управлінсько-організаційні важелі. Мета і методи. Метою статті є розгляд університету як драйвера розвитку регіону через аналіз його сучасного менеджменту. Дослідження постмодерного університету вимагає використання міждисциплінарного соціокультурного, структурно-функціонального підходів та історичного, аналітичного, порівняльного методів. Результати. Університети, які завжди прагнули не тільки до знань заради знань, а й до відтворення знань заради росту й укріплення благополуччя суспільства, повинні змінювати управлінську парадигму. І саме такі постмодерні освітні заклади можуть бути драйверами соціально-економічного розвитку та науково-освітнього потенціалу. Висновки та обговорення. Університети сучасності повинні стати точками росту регіонів і активно брати участь у вирішенні освітніх, соціально-економічних, культурних питань. Менеджмент вищої школи повинен бути направлений на забезпечення її конкурентоздатності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках освітніх послуг. Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні чинників розвитку постмодерного університету як драйвера зростання економіки і соціокультурної сфери регіону. Практичне значення одержаних результатів виявляється в можливості використання ідеї університету як точки росту регіону та країни.

Introduction. Nowadays Ukraine, along with other countries of the world, defines education as a strategic and one of the most important goals of the state. Thus, a young person who has graduated is considered more competitive in the labor market, since he has the complex of skills and knowledge that shape his potential. Such a potential, first of all, should be the basis for a significant improvement in the economic and social situation both individually and society as a whole. In the framework of providing quantitative and qualitative characteristics of human potential, the relevance of the study of modern problems in the management of the educational system is increasing. Purpose and methods. The purpose of the paper is to highlight the main steps and actions of the state in shaping the policy of managing the educational process in Ukraine. In this study we used empirical and systematic approaches, according to which the processes of formation of the policy of management of educational process, which are being used today, are analyzed in the interconnection and development. Economic and statistical methods are also used. Results. The modern system of educational process management is investigated, the level of efficiency of the state reform of decentralization is determined in the educational sector. The problem of the catastrophic isolation of the education system from the labor market is revealed. The expediency of the use of tools for the implementation of the dual education system for the solution of this problem is substantiated. Conclusions and discussion. The scientific novelty of the obtained results is to distinguish the main directions of the formation of the policy of public administration in the educational process. The use of the proposed approaches and practical recommendations will improve the quality of education and reduce the level of youth unemployment. Введение. Сейчас Украина, наряду с другими странами мира, определяет образование, как стратегическую и одну из важнейших целей государства. Так, молодой человек, получивший высшее образование считается более конкурентоспособным на рынке труда, так как обладает тем комплексом навыков и знаний, которые формируют его потенциал. Такой потенциал, прежде всего, должен быть основой существенного улучшения экономического и социального положения как человека в отдельности, так и общества в целом. В рамках обеспечения количественных и качественных характеристик человеческого потенциала усиливается актуальность исследования современных проблем управления образовательной системой. Цель и методы. Цель статьи заключается в выделении основных мероприятий и действий государства в направлении формирования политики управления образовательным процессом в Украине. В исследовании нами использованы эмпирический и системный подходы, согласно которым процессы формирования политики управления образовательным процессом, применяемые в настоящее время, проанализированы во взаимосвязи и развитии. Также использованы экономико-статистические методы. Результаты. Исследована современная система управления образовательным процессом, определен уровень эффективности государственной реформы децентрализации именно в секторе образования. Обнаружена проблема катастрофической оторванности системы образования от рынка труда. Обоснована целесообразность использования инструментов имплементации дуальной системы образования, для решения указанной проблемы. Выводы и обсуждение. Научная новизна исследования заключается в выделении основных направлений формирования политики государственного управления образовательным процессом. Использование предложенных подходов и практических рекомендаций позволит повысить качество образования и снизить уровень молодежной безработицы. Вступ. Нині Україна, поряд з іншими країнами світу, визначає освіту як стратегічну й одну із найважливіших цілей держави. Так, молода людина, яка здобула вищу освіту вважається більш конкурентоспроможною на ринку праці, оскільки володіє тим комплексом навичок і знань, які формують її потенціал. Такий потенціал насамперед має бути основою істотного покращення економічного й соціального становища як людини окремо, так і суспільства в цілому. В рамках забезпечення кількісних і якісних характеристик людського потенціалу, посилюється актуальність дослідження сучасних проблем управління освітньою системою. Мета і методи. Мета статті полягає у виокремленні основних заходів і дій держави у напрямі формування політики управління освітнім процесом в Україні. У дослідженні нами використано емпіричний і системний підходи, згідно з якими процеси формування політики управління освітнім процесом, що застосовуються нині, проаналізовано у взаємозв’язку та розвитку. Також використано економіко-статистичні методи. Результати. Досліджено сучасну систему управління освітнім процесом, визначено рівень ефективності державної реформи децентралізації саме в секторі освіти. Виявлено проблему катастрофічної відірваності системи освіти від ринку праці. Обґрунтовано доцільність використання інструментів імплементації дуальної системи освіти для вирішення зазначеної проблеми. Висновки та обговорення. Наукова новизна одержаних результатів полягає у виокремленні основних напрямів формування політики державного управління освітнім процесом. Використання запропонованих підходів та практичних рекомендацій дозволить підвищити якість освіти та знизити рівень молодіжного безробіття.

Актуальність зумовлена необхідністю вимог ринку праці отримувати професіонала-менеджера соціокультурної діяльності як сформовану особистість, суб’єкта, підготовленого до впровадження інновацій. Мета і методи. Мета – аналіз процесу формування особистості менеджера соціокультурної діяльності як суб’єкта інновацій у майбутньому професійному житті та обґрунтування ефективних методик впливу на цей процес під час їх підготовки. Методи дослідження: загальнонаукові методи аналізу та синтезу теоретичних положень теорії менеджменту та управління, порівняння та групування понять, аналіз наукової та методичної літератури, практичного досвіду. Результати проведеного дослідження дозволяють визначити важливість підготовки менеджерів соціокультурної сфери до впровадження інновацій безпосередньо як їх суб’єктів. Висновки та обговорення. В сучасних умовах постійно підвищуються вимоги до особистісних професійних рис фахівців. Більшість із них пов’язана з умовами невизначеності та інноваційності. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у виявленні впливу ефективно організованої навчально-практичної діяльності на саморозвиток та формування менеджера соціокультурної діяльності як суб’єкта інновацій, а практичне значення – в можливості запроваджувати на рівні форм та методів викладацької діяльності ефективні сучасні ідеї щодо формування інноваційного (правильного) мислення в менеджера. Перспективи подальших наукових розвідок полягають у тому, щоб на основі аналізу зворотного зв’язку від стейкхолдерів ринку соціокультурних послуг визначити значущі якості менеджера як суб’єкта інновацій та перевірити ефективність методик їх формування. Актуальность обусловлена требованиями современного рынка труда получать профессионала-менеджера социокультурной деятельности как сложившуюся личность, субъекта, подготовленного к внедрению инноваций. Цель и методы. Цель – анализ процесса формирования личности менеджера социокультурной деятельности как субъекта инноваций в будущей профессиональной жизни и обоснование эффективных методов воздействия на этот процесс во время их подготовки. Методы исследования: общенаучные методы анализа и синтеза положений теории менеджмента и управления, сравнение и группирование понятий, анализ научной и методической литературы, практического опыта. Результаты проведенного исследования позволяют отметить важность подготовки менеджеров социокультурной сферы к внедрению инноваций непосредственно как их субъектов. Выводы и обсуждение. В современных условиях постоянно повышаются требования к личностным профессиональным качествам специалистов. Научная новизна исследования заключается в выявлении влияния эффективно организованной учебно-практической деятельности на саморазвитие и формирование менеджера социокультурной деятельности как субъекта инноваций, а практическое значение состоит в возможности внедрения в преподавательскую деятельность на уровне разработки форм и методов эффективных современных идей, направленных на формирование инновационного (правильного) мышления у менеджера. Перспектива дальнейших научных исследований состоит в том, чтобы на основе анализа обратной связи от стейкхолдеров рынка социокультурных услуг определить значимые качества менеджера как субъекта инноваций и проверить эффективность методик их формирования. Actuality. The significance is due to the requirements of the modern labor market to receive a professional manager of socio-cultural activity as a developed personality, an active subject prepared for the introduction and implementation of innovations. Purpose and methods. The goal is to analyze the process of the personality development in the socio-cultural manager’s activity as the subject of innovations in the future professional life and to substantiate effective methods influencing this process during its preparation. Results. Research methods: general scientific methods of analysis and synthesis of the theory of management, comparison and grouping of concepts, scientific and methodological literature analysis and practical experience. The results of the research allow us to note the importance of training managers in the socio-cultural sphere to introduce innovations directly as their subjects. Conclusions and discussion. Nowadays the requirements for personal professional qualities are increasing constantly. The scientific novelty of the study findings is to identify the effect of well organized educational and practical activities on self-development and the formation of a manager in socio-cultural activity as a subject of innovation. Practical significance will make it possible to introduce effective modern ideas on the formation of manager’s innovative (correct) thinking at the level of forms and methods of teaching, instilling students’ skills to master the effective technologies of personal and professional self-development and self-training during the entire professional life period.

Actuality. The technology of socio-cultural design has got a wide range of applications to every segment of the internationalization of the state in which we live. The study of issues relates to activities in the field of development of national minorities and communities in Ukraine which takes a lot of time since the Independence adoption in Ukraine. Multilateralism and multiculturalism in Ukraine make it possible to offer us a new system of activity and development in the cultural sector and bring the state's cultural policy to a new level. Purpose and methods. The aim of the article is to develop a system of management and organizational complex of socio-cultural design in the internal environment of activities of national minorities. The methodology of the research is based on the principle of cultural-historical and analytical approaches, which allow to highlight the socio-cultural process of the environment of national minorities in Ukraine. Used methods: evolutionary, comparativehistorical, functional. Results. The main results of the study are to identify the peculiarities and specifics of the formation of the system of socio-cultural design of Ukraine in the context of the development and activities of national minorities in Ukraine. Conclusions and discussion. The scientific novelty of the results is to highlight the main issues of governance in Ukraine's national minorities and how to deal with them. The proposed set of management measures will allow for the settlement and control free project activities in the socio-cultural sphere at the state and regional levels, the settlement and establishment of the legislative and regulatory framework of Ukraine on issues of development and activity of national minorities and improvement of conditions for their life. Актуальность. Технология социокультурного проектирования имеет широкий спектр применения к каждому сегменту интернационализации государства, в котором мы проживаем. Изучению вопросов деятельности в сфере развития национальных меньшинств и сообществ Украины уделяется много внимания с момента принятия Украиной независимости. Многогранность и мультикультурность Украины позволяет предлагать нам новую систему деятельности и развития отрасли культуры и вывести культурную политику государства на новый уровень. Цель и методы. Целью статьи является разработка системы управления и организационного комплекса социокультурного проектирования во внутренней среде деятельности национальных меньшинств. Методология исследования основана на принципе культурно-исторического и аналитического подходов, которые позволяют осветить социокультурный процесс среды национальных меньшинств Украины. Используются методы: эволюционный, сравнительноисторический, функциональный. Результаты. Основные результаты исследования заключаются в выявлении особенностей и специфики формирования системы социокультурного проектирования в среде развития и деятельности национальных меньшинств Украины. Выводы и обсуждение. Научная новизна исследования заключается в выделении основных проблем управления в среде деятельности национальных меньшинств Украины и путей их решения. Предложенный комплекс мер по управлению позволит осуществить урегулирование и контроль над свободной проектной деятельностью в социокультурной сфере на государственном и региональном уровнях, урегулирование и налаживание законодательной и нормативно-правовой базы Украины в вопросах развития и деятельности национальных меньшинств и улучшения условий их жизни. Актуальність. Технологія соціокультурного проектування має широкий спектр застосування до кожного сегменту інтернаціоналізації держави, в якій ми проживаємо. Вивченню питань щодо діяльності у сфері розвитку національних меншин та спільнот України приділяється багато уваги з моменту прийняття Україною незалежності. Багатогранність та мультикультурність України дає змогу пропонувати нам нову систему діяльності та розвитку галузі культури й вивести культурну політику держави на новий рівень. Мета і методи. Метою статті є розробка системи управління та організаційного комплексу соціокультурного проектування у внутрішньому середовищі діяльності національних меншин. Методологія дослідження ґрунтується на принципі культурно-історичного й аналітичного підходів, які дозволяють висвітлювaти соціокультурний процес середовища національних меншин України. Використовуються методи: еволюційний, порівняльно-історичний, функціональний. Результати. Основні результати дослідження полягають у виявленні особливостей та специфіки формування системи соціокультурного проектування в середовищі розвитку і діяльності національних меншин України. Висновки та обговорення. Наукова новизна одержаних результатів полягає у виокремленні основних проблем управління в середовищі діяльності національних меншин України та шляхів їх вирішення. Запропонований комплекс заходів щодо управління дозволить здійснити урегулювання і контроль над вільною проектною діяльністю в соціокультурній сфері на державному та регіональному рівнях, урегулювання і налагодження законодавчої та нормативно-правової бази України з питань розвитку й діяльності національних меншин та до покращення умов для їхнього життя.

Актуальность. Актуальность выбранного исследования состоит в том, что специфика ресторанного бизнеса как отрасли сферы услуг предполагает не только улучшение качества жизни людей, а и грамотную маркетинговую политику и PR-стратегию, возможность управления лояльностью гостей. Цель и методы. Цель исследования – проанализировать современную ситуацию использования инновационных маркетинговых методик по повышению лояльности потребителей предприятий ресторанного хозяйства в Украине и за рубежом. Методы исследования – теоретической и методологической основой являются научные концепции и теоретические разработки отечественных и зарубежных ученых в области анализа деятельности предприятий, маркетинга, законы Украины. Результаты. Основные результаты исследования заключаются в выявлении необходимости использования инновационных маркетинговых методик для повышения лояльности потребителей услуг предприятий ресторанного бизнеса. Выводы и обсуждение. В статье отмечается, что одним из инструментов в борьбе за лояльность потребителя является дальнейшее внедрение маркетинговых инноваций. Установлено, что для их эффективного внедрения необходима разработка стратегий по управлению и стимулированию лояльности гостей. Научная новизна состоит в разработке направлений по усовершенствованию процессов повышения лояльности потребителей услуг сферы ресторанного бизнеса. Практическая значимость полученных результатов проявляется в возможности использования традиционного и нестандартного маркетинга, предложенных путей коммуникации с клиентами в работе предприятий ресторанного хозяйства, что позволит им эффективно реализовывать услуги и быть конкурентными в жестких рыночных условиях хозяйствования. Актуальність. Актуальність обраного дослідження полягає в тому, що специфіка ресторанного бізнесу як галузі сфери послуг передбачає не тільки поліпшення якості життя людей, а й грамотну маркетингову політику і PR-стратегію, можливість управління лояльністю гостей. Мета і методи. Мета дослідження – проаналізувати сучасну ситуацію використання інноваційних маркетингових методик для підвищення лояльності споживачів закладів ресторанного господарства в Україні і за кордоном. Методи дослідження – теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові концепції та теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі аналізу діяльності підприємств, маркетингу, закони України. Результати. Основні результати дослідження полягають у виявленні необхідності використання інноваційних маркетингових методик для підвищення лояльності споживачів послуг закладів ресторанного господарства. Висновки та обговорення. У статті зазначено, що одним з інструментів у боротьбі за лояльність споживачів є подальше впровадження маркетингових інновацій. Виявлено, що для їх ефективного впровадження необхідна розробка стратегії з управління та стимулювання лояльності гостей. Наукова новизна полягає в розробленні напрямів удосконалення процесів підвищення лояльності споживачів послуг сфери ресторанного бізнесу. Практичне значення одержаних результатів виявляється в можливості застосування традиційного і нестандартного маркетингу, запропонованих шляхів комунікації з клієнтами в роботі закладів ресторанного господарства, що дозволить їм ефективно реалізовувати послуги та бути конкурентоздатними у жорстких ринкових умовах господарювання. Actuality. The relevance of the research lies down in the specificity of the restaurant business, as a service sector, which provides people to improve their quality of life, as well as competent marketing policies and PR-strategy, and in the ability to manage loyalty of guests. Purpose and methods. The main objective of the research is to analyse the current situation at level of applying of innovative marketing methods specifically with the purpose to increase the customer loyalty in restaurants services abroad and in Ukraine. The methodology of the research includes theoretical and methodological discovering the scientific concepts and developments of domestic and foreign scientists in the field of analysis of the activities of enterprises, marketing, laws of Ukraine. Results. The findings of the article are to identify the need of using innovative marketing methods on purpose to increase customer loyalty in restaurant services. Conclusions and discussion. The article emphasizes that one of the most powerful tools in achieving the consumers’ loyalty is the further incorporation of marketing innovations. It was found out that for its effective growth the restaurant entities must develop a strategy for managing and stimulating the guests' loyalty. The research offers to apply the traditional and non-standard marketing mechanisms, as well as new ways to communicate with clients. We believe that the significant details disclosed in the article will allow entities of restaurant business to provide the services effectively and to be competitive in the rough market conditions.

Актуальность. Человеческий капитал – выдающийся фактор конкурентоспособности страны. Это утверждает решающую роль образования в подъеме экономического и социального благосостояния страны. Реформирование отечественной системы высшего образования совершается в направлении обеспечения нового образовательного менеджмента, управления высшими учебными заведениями и финансирования научной деятельности. Опыт Германии как страны с одной из лучших в мире системой высшего образования в этом вопросе представляет для нас большой интерес. Цель и методы. На основе изучения научных работ немецких, украинских и российских ученых определить главные факторы эффективности менеджмента высшего образования Германии с целью дальнейшего творческого использования прогрессивных идей немецкого опыта в сфере высшего образования Украины. Методы исследования – сравнительный анализ и синтез для определения содержания реформирования образовательного менеджмента в высшем образовании Германии; конкретизация, обобщение и систематизация научных концепций на тему исследования для определения сущности структурных реформ и реформ в сфере образовательного менеджмента и финансирования вузов Германии. Результаты. Результатом исследования стало определение главных внешних и внутренних факторов эффективности образовательного менеджмента Германии. Выводы и обсуждение. Научная новизна заключается в определении главных внутренних и внешних факторов эффективности менеджмента высшего образования Германии. Практическое значение полученных результатов проявляется в возможности использования передовых идей немецкого опыта в реформировании отечественного образовательного менеджмента. Actuality. Human capital is an outstanding factor in any country’s competitiveness. This fact affirms the decisive role of education in the raise of country’s economic and social prosperity. Reforming of domestic higher education system is carried out in the direction of new educational management support, universities management and scientific activity financing. Germany’s experience as a country with one of the best in the world higher education system is of interest for us. Purpose and methods. On the basis of German’s studying, Ukrainian and Russian scientists’ scientific works to define the main factors of German higher education management efficiency with the aim of further creative usage of German experience progressive ideas in the sphere of higher education in Ukraine. Methods of research are comparative analysis and synthesis for the defining of educational management reforming contest in the higher education of Germany; concretization, generalization and systematization of scientific works on the research subject for the definition of essence of structural reforms and reforms in the field of educational management and financing of German universities. Results. Research result is the definition of main external and internal factors of educational management efficiency. Conclusions and discussions. Scientific originality lies in defining main internal and external factors of higher education management efficiency in Germany. Practical essence of obtained results is identified in the opportunity of the usage of main ideas of German experience in educational management reforming. Актуальність. Людський капітал є визначним чинником конкурентоздатності країни. Це утверджує вирішальну роль освіти в піднесенні економічного та соціального добробуту країни. Реформування вітчизняної системи вищої освіти здійснюється у напрямі забезпечення нового освітнього менеджменту й управління вищими навчальними закладами та фінансування наукової діяльності. Досвід Німеччини як країни з однією із кращих у світі системою вищої освіти в цьому питанні становить для нас неабиякий інтерес. Мета і методи. На основі вивчення наукових праць німецьких, українських і російських науковців визначити головні чинники ефективності менеджменту вищої освіти Німеччини з метою подальшого творчого використання прогресивних ідей німецького досвіду в галузі вищої освіти України. Методи дослідження – порівняльний аналіз і синтез для визначення змісту реформування освітнього менеджменту у вищій освіті Німеччини; конкретизація, узагальнення й систематизація наукових концепцій із досліджуваної проблеми для визначення сутності структурних реформ і реформ у галузі освітнього менеджменту та фінансування вишів Німеччини. Результати. Результатом дослідження стало окреслення головних зовнішніх і внутрішніх чинників ефективності освітнього менеджменту Німеччини. Висновки та обговорення. Наукова новизна полягає у визначенні головних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності менеджменту вищої освіти Німеччини. Практичне значення одержаних результатів виявляється в можливості використання передових ідей німецького досвіду в реформуванні вітчизняного освітнього менеджменту.